Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Екатерина, Жанна, eee, Туранчокс, Burs, Ymka, Бармалейка

• Страница 1 из 1
Автор Сообщение


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 2
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеСр окт 31, 2018 23:48 


Загострена осінь на Острій горі (19-20/10/2018)

У жовтні минулого року, коли ми з Яком (Тараллом) мандрували після сходження на гору Пікуй Вододільним хребтом в напрямку перевалу Руський путь, нашу увагу привернув невеликий гірський хребет ліворуч. Між нами лежала широка гірська долина, в якій білі цяточки сіл Жденієва, Збин, Пашківців, Перехресного, Кічерного, Розтоки тягнулися, вигиналися, закручувалися вздовж річки Жденівки.
Изображение


А за долиною круто вгору піднімалося гірське пасмо з трьома панівними вершинами, майже до самого верху вкрите густими грабово-буковими лісами практично без слідів зрубів. Лише самі верхівки, вільні від зеленого моря карпатських пралісів, вкривали пожовклі осінні трави полонин. І ще тоді ми вирішили – обов’язково помандруємо на тому хребті, бо відчувалася в ньому якась спокійна, загадкова, притягуючи сила.
Минув рік, весною ми побували в епічному поході на Чивчинах і Гринявах. Влітку планували сходити на Мармароси і Чорногору, зібрали групу, подали заявку прикордонникам, проте постійні дощі завадили відвідати два велетні-Попи: Мармароський і Чорногірський. І ось настала осінь, дощі поступово припинились, я почав планувати чергову подорож, щоби закрити цьогорічний сезон карпатських мандрів. Варіантів було багато: Сивуля і хребет Горган, Парашка на Львівщині, Росохацькі полонини, Чорноргора, Малий Горган з Синяком. Я, здається, остаточно зупинився на варіанті подорожі на гору Парашка на Львівщині, в гори моєї туристичної молодості. Саме з цього району, в дощовому серпні далекого 1996 року, почались мої мандри стежками, полонинами, лісами, вершинами, озерами, урвищами, цекотами, жерепами, річками зеленого моря Карпат. Карпат, без яких я тепер не уявляю своє життя, які сняться мені вночі, подорожі якими я з насолодою планую довгими осінніми і зимовими вечорами. Карпат, які дозволяють вирватися з круговерті повсякденності, відпочити душею, знайти нові сили і натхнення, нових друзів, отримати враження і заряд енергії для життя в гамірному, повсякденному житті рівнин. Та за чотири дні до виїзду в гори я змінив своє рішення щодо району подорожі. Мій товариш Мокл нещодавно сходив на гору Казбек в Грузії, щоправда, не зміг піднятися на вершину через стан здоров’я. Проте в описі подорожі він згадав легендарні слова Висоцького: «Лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал…». А я вже був на Парашці, тому, згадавши загадковий минулорічний хребет, що манив до себе, вирішив – цього разу йдемо туди. Засів за карту та став шукати інформацію у всюдисущому Гуглі. Її виявилося небагато – невеличка стаття у Вікіпедії та описи буквально однієї-двох подорожей, що ще більше підігріло інтерес до даного району.
І ось, нарешті, Пригода розпочалась. Лишивши нашу автівку у селі Жденієвому в готелі «Смерековий двір», звідки ми минулого року стартували на гору Пікуй, незабаром трясемось в старому бусі Мерседес розбитою асфальтовою дорогою вздовж річки Жденівка. Нас четверо: я, Док, Брат 2, Як. До точки старту, церкви в селі Розтока, судячи з мапи, не більше 12 км. Проте водій буса гаряче переконує, що всі 17 км, та ще й назад так багато йому вертатися, і я незабаром розумію, до чого всі ці скиглення. Ціна за трансфер, хай йому грець, виявилася приголомшливою – 500 грн з чотирьох. Але інших варіантів не було. Мовчки тицяємо «п’ятихатку» в спітнілі волохаті руки місцевого жмикрута, вдягаємо наплічники та о 13.05 вирушаємо вздовж потічка грунтовою дорогою на захід.

Изображение

Десь через кілометр сходимо з основної дороги і починаємо бічним шляхом стрімкіше набирати висоту. Погода чудова, +15, синє жовтневе небо, майже немає вітру, під ногами м’яко шарудить жовтий листяний килим, яким густо встелений наш шлях.
Изображение
Під ногами м’яко шарудить жовтий листяний килим, яким густо встелений наш шлях


А який запах стоїть у буково-грабовому лісі! Якщо переважна частина Карпат це смерекові ліси, в яких гостро, різко пахне хвоєю, то тут, в північно-західній частині Закарпаття і південно-західній Львівщині, ліси переважно листяні. Опале листя дає неповторний аромат – більш солодший, м’якіший, тепліший. Запах тепла, комфорту, затишку. За годину виходимо на полонину, від якої ще метрів триста густим підліском продираємось до основних гірських луків хребта, зауважуємо на мокрій від ранішнього дощу стежці свіжі сліди козулі. Вийшовши на відкриту, порослу кущиками місцевість, у траві помічаємо яскраві червоні цяточки дарунків теплої карпатської осені – ягід брусниці.
Изображение
У траві помічаємо яскраві червоні цяточки дарунків теплої карпатської осені – ягід брусниці


П'ятнадцять хвилин пасемося в ягіднику, насичуючи організм вітамінами, втамовуючи спрагу, вбираючи в себе енергію гір.
Изображение

Рушаємо далі. Дорога, поступово набираючи висоту, веде крізь листяний ліс, через хвилин сорок виводить на ще одну, більшу полонину. Тут, після кількахвилинних пошуків, серед кущів і чагарників знаходимо позначене на мапі видавництва «Асса» джерело, яке, здається, майже завмерло у цю посушливу пору року. Набираємо по два літри води кожен, бо далі її не буде. З полонини починається досить стрімкий підйом, під час якого буки і граби змінюються спочатку на великі, а потім менші смереки, де не де починають траплятись камінці. Ця місцевість вже більша схожа на традиційні Карпати.
Изображение
З полонини починається досить стрімкий підйом, під час якого буки і граби змінюються спочатку на великі, а потім менші смереки


Йдемо повільно, через кожних 200-300 метрів робимо зупинки на короткий перепочинок. Справа в тому, що Як вчора ввечері добряче пийнув оковитої, пізно прийшов додому і майже забув, що з самого ранку треба їхати в подорож. По дорозі до гір він намагався лікуватися пляшечкою коньяку. Трохи допомогло, але коли почався більш стрімкий підйом, зросло навантаження на організм, тиск піднявся, «труби» друзяки Яка почали знову палати пекельним вогнем, щоки зрадницькі почервоніли, чорна чуприна змокла.
Изображение
«Труби» друзяки Яка почали знову палати пекельним вогнем, щоки зрадницькі почервоніли, чорна чуприна змокла


Тому наша група йшла повільно, але впевнено. Зрештою, ми нікуди не поспішали, рекордів не планували ставити і просто насолоджувались подорожжю.
Коли піднялися до висоти 1220 метрів над рівнем моря, ліворуч відкрилися фантастичні краєвиди. З насиченою зеленню високогірних смерек яскраво контрастували жовтогарячі листяні ліси низовин, які плавними бічними відрогами спадали в долину. [img]http://eurotourist.club/img/forum/7341020286.jpg[/img


Внизу тонкою сірою стрічкою тягнулась дорога, біліли хатки. А на горизонті хвилею піднявся Вододільний хребет, головна вершина якого, Пікуй, гострим вершечком торкнулася осіннього карпатського неба. І тиша, абсолютна тиша і спокій наповнювали все навкруги. На одному подиху народились віршовані рядки:

Изображение
Жовте море лісів набігає на схил
Пікуй неба блакить підпирає
Стежка йде крізь ліси, кружить між полонин
Ми в Карпатах пригоди шукаєм…

[img]http://eurotourist.club/img/forum/6941021797.jpg[/i


Смереки розбіглися в боки по схилу гори, розступилися, почалася полонина.

Изображение


Стежка, плавно повернувши на схід а потім на південь, обійшла вершину Мунчіла (1328 м) і вивела нас на сідловину між двома вершинами, звідки почався досить крутий, з набором 200 метрів по висоті, підйом на найвищу вершину нашої подорожі – гору Остру (1405 м).
Изображение

Поки ми з Братом 2, періодично чекаючи бідораку Яка, який піднімався лише на силі характеру, набирали висоту, здоровило Док зганяв на вершину Мунчіла, зробив кілька гарних панорам і стрибаючи по стежці, як гірський козел, наздоганяв нас.
Изображение
Бідорака Як піднімався лише на силі характеру


Нарешті, вершина. З горою, друзяки! Двадцять хвилин релаксуємо, вдягнувши куртки через вітер, оглядаємо місцевість навколо.
Изображение
Нарешті, вершина. З горою, друзяки!


Сонце втікає за обрій. З півночі, заходу, сходу, куди сягає око, нас оточують більші і менші зелені гірські хребти, які простираються до горизонту, розчиняються на обрії у сірій передвечірній імлі. Зі сходу пасмо нашого хребта різко спадає в широку, населену гірську долину, за якою на межі Закарпаття і Львівщини височіє стіна Вододільного хребта.
Изображение
Сонце втікає за обрій



Изображение
Куди сягає око, нас оточують більші і менші зелені гірські хребти, які простираються до горизонту, розчиняються на обрії у сірій передвечірній імлі


Треба йти далі. З Острої знову спускаємось в невеличку сідловину, з якої піднімаємось на безіменну гору висотою 1404 метри з великим, нещодавно встановленим хрестом на самій маківці.
Изображение
З Острої знову спускаємось в невеличку сідловину



Изображение



Звідси спускаємось вже наїждженою автомобільною дорогою до межі лісу.
Изображение


Далі рельєф місцевості на мапі підказує, що нас очікує затяжний, досить крутий спуск у лісі без галявин, тож, з огляду на передвечірню пору, вирішуємо розбити табір на цьому місці. Поруч у грабовому лісі достатньо сухостою та й панорами відкриваються відмінні, вода є з собою, завбачливо набрана по обіді у джерелі. Робота закипає: ставляться намети, носяться дрова, незабаром на великому вогнищі бадьоро парує казанок з водою.
Изображение
Робота закипає: ставляться намети, носяться дрова



Изображение
На вогнищі бадьоро парує казанок з водою


П’ємо хто пиво, хто щойно приготований глінтвейн, хто залишки коньяку за чудовий день в горах, за файне товариство, за здоров’я, за дружин і друзів, колег і колежанок. Підводимо статистику: за день пройшли 8,8 км від церкви в селі Розтока до місця ночівлі. Від спожитої теплої їжі та алкоголю тілом розтікається приємне тепло. Вогнище потріскує, жаринки розлітаються навсібіч, темнота огортає Карпати, на небі з’являються перші яскраві зорі.
Изображение
Вогнище потріскує, жаринки розлітаються навсібіч


Триває неспішна, тиха розмова про життя і смерть, війну і мир, подорожі і буденність.
Изображение



Всі карпатські вечори біля вогнища такі схожі і несхожі водночас…


Изображение


Вітер посилюється, йдемо спати. Ранок зустрічає похмурим небом, оповитими туманом долинами. П’ємо настояний на кущиках брусниці та чорниці запашний чай, снідаємо, потрохи збираємось. Цей похід не був насичений якимись особливими пригодами, труднощами, перешкодами, на відміну від весняних Чивчинів-Гриняв чи минулорічної Чорногори. Ми пройшли невелику, матрацну відстань. Але іноді хочеться таких походів. Спокійних, неспішних, розмірених, філософських. Коли ти не лосячиш, нікуди не летиш, не намотуєш на втомлені ноги десятки кілометрів. А просто повільно дрейфуєш горами, як вітрильник на морі в штиль, маючи розкіш і насолоду довго постояти на вершині гори, щоби увібрати в себе енергію Карпат та сфотографувати очима пейзажі, які потім снитимуться в хороших снах. Саме тому, розуміючи, що це крайній цьогорічний карпатський похід, та ще й такої чудової осінньої погоди, я як міг, затягував процес повернення в цивілізацію. Довго гасив вогнище, повільно скручував спальник і пакував у наплічник речі, неспішно складав намет. Потім ходою равлика, постійно стримуючи швидкість групи, йшов всипаною жовтим листям лісовою стежкою на спуск.
Изображение


Як дитина радів невеличкій галявинці з альтанкою і великою колибою, адже це була ще одна маленька можливість на п’ять-десять хвилин збільшити перебування в горах, помилуватися затягнутими димкою вершинами.
Зрештою, о 12.15 спустилися на розбиту асфальтову дорогу і зустріли першу людину. Ми провели в подорожі добу і нікого не бачили за цей час, хоча мандрували хребтом на невеликій відстані від населених пунктів (3-4 км по прямій). Тихі, чудові, малоходжені туристами, благословенні місця! Ще година ходи асфальтом і група, пройшовши за цей день від місця ночівлі 9,3 км, дісталась готелю у селі Жденієвому, звідки автівкою вирушили додому.
Изображение
Пройшовши за цей день від місця ночівлі 9,3 км дістались готелю у селі Жденієвому


Я дивився на жовті осінні гори, які поступово розступалися, розбігалися в боки, ніби розкриваючи свої обійми і відпускаючи нас. На душі було тепло, затишно, осінньо. Ніби старі друзі Карпати випроводжали нас до весняних походів, коли ми знову вирушимо на пошук пригод. І я попрощався з давніми приятелями віршем:
Жовтіє листя у Карпатах
Туман долини затягнув
Ранковий іній впав на хати
Вже рік на осінь повернув…

Изображение



Изображение
------------------------------------


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 13.07.2017
Посты: 57
Откуда: Київ



СообщениеСр ноя 28, 2018 21:56 


Класний звіт!
І компанія друзяків класна!
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  • Страница 1 из 1

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать восемь минус девять = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Реконструкція астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван?
Amarok » Ср май 30, 2012 20:13 1 ... 16, 17, 18, ВСЕ

в форуме Туризм в Карпатах

262

31151

Пн сен 18, 2017 21:59

Shelax71 Перейти к последнему сообщению

Норвегія. Осінь. Фотозвіт.
Serhiy_Floyd » Пн май 25, 2015 23:49

в форуме Скандинавия и страны Северной Европы - туризм и горный туризм

10

1795

Чт мар 09, 2017 18:38

Serhiy_Floyd Перейти к последнему сообщению

Туреччина. Осінь. Фотозвіт.
Serhiy_Floyd » Пт май 24, 2013 22:58 1, 2, 3, ВСЕ

в форуме Отчеты о путешествиях и туристических походах по Турции

40

3939

Пт янв 03, 2014 17:24

BradPitt Перейти к последнему сообщению

Осінь в Криму. Фотозвіт
Хуліган » Чт апр 12, 2012 20:56 1, 2, 3, ВСЕ

в форуме Туризм в Крыму. Отчеты о походах

44

4236

Сб апр 14, 2012 20:52

Одинокий волк Перейти к последнему сообщению

Постійно. Весна-осінь. Похід з дітьми
Andrea » Вт мар 22, 2016 12:39

в форуме Поиск попутчиков в Карпаты (походы, путешествия, отдых)

0

358

Вт мар 22, 2016 12:39

Andrea Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club








При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2018 Eurotourist