Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Екатерина, Жанна, Серж-Brodyaga, Туранчокс, eee, Бармалейка, Burs, Ymka

1, 2, ВСЕ
Автор Сообщение













СообщениеСр май 16, 2018 15:18 


Все почалося давно зі старої, потертої топографічної мапи Івано-Франківськоі області. Роками, плануючи традиційні весняні і літні походи в гори, мою увагу привертала віддалена від попсових, масових туристичних маршрутів, захована між Роднянських Альп Румунії і Чивчинсько-Гринявського гірського масиву в Україні гора Чивчин. Івано-Франківська область тут довгим вузьким клином ніби протискається вглиб Румунії, затиснена з одного боку Буковиною, з іншого - Закарпаттям. Гора знаходиться трохи збоку від основного хребта, яким проходить державний кордон, і своїми видовженим, скелястим конусом нависає над оточуючими полонинами. Це, мабуть, найдикіша місцевість в Україні.
Начитавшись описів подорожей цими місцями ветеранів форуму, таких як Сашко, Olexa, Slv, Ymka, Андрюха стр, Shelax71 та інші, бажання відвідати Чивчин зростало все більше. Але завжди щось ставало на заваді: складність і довгий час добирання, небажання ускладнювати похід бюрократичними процедурами з прикордонниками. Проте у цьому році бажання і можливості співпали, зібралася хороша група, була подана заявка до Чернівецького прикордонного загону і ми вирушили в дорогу з Луцька на двох автівках.
Я не один раз був на Чорногірському хребті, спускався з нього у Шибене, минулого року завершував з друзями похід у Дземброні. Тому не з чуток знав яка тут дорога, точніше напрямок, і як водій був психологічно готовий до цієї ділянки. Але справжнім пеклом автомобіліста стала дорога від Ворохти до Верховини. Минулого року ми їхали тут, повертаючись із Дземброні, траса тоді вже була поганенькою, але зі швидкістю 40-50 км/год їхати можна було майже всюди. Уявіть собі наш жах, коли після чудової, новенької дороги Івано-Франківська- Ворохта, проїхавши поворот на Заросляк, ми побачили практично повністю зруйновану трасу. Повний піпець... Причому чим далі від Ворохти, вона ставала все гіршою. На окремих ділянках доводилося буквально пепеповзати автівками з ями в яму. За кілька км до Верховини дорога раптово знову стала нормальною, але від Ворохти до повороту в Ільцях ми їхали десь 50 хв! А потім ще 1 год 20 хв вздовж Черемошу грунтівкою, яка все ж краща за попереднє асфальтове пекло. На Чорному Черемоші якраз у розпалі сплав, десятки туристів борються на плотах з бурхливою весняною течією, туди- сюди ганяють буси з причепами для плавзасобів.

Изображение
На Чорному Черемоші якраз у розпалі сплав

Нарешті, доїхали-доповзли, Шибене, КПП, огляд шин і автівок - все норм. Швидка перевірка документів (взяв із собою копію листа до начальника Чернівецького прикордонного загону з паспортними даними нас всіх, що значно полегшило життя черговому прикордоннику, який всі ці дані вручну записує в журнал). Лишаємо автівки в селі, нас вже чекає наперед замовлений для трансферу в Буркут УАЗ.
О 13.50 ми в Буркуті. Погода класна, синє небо, сонце, + 20. П'ємо і набираємо в пляшки із собою фантастичної смакоти мінералку, збираємось під моє бубніння про нашу землячку Лесю Українку, яка колись тут відпочивала та про Івана Франка, який ловив їй у Черемоші форель, про минулу славу в австрійські часи цього курорту.

Изображение
Набираємо в пляшки із собою фантастичної смакоти мінералку


Изображение
Буркут


Мене слухають лише Злий Професор і Хорват, натомість Тараллу, Брату 2 та Моклу пофіг на історичні побрехеньки. Вони з суворим виглядом пакуються і всім своїм виглядом сторічних горців ніби кажуть: "Годі трандіти, чувак. Полізли. Гори наше все." І ми полізли за 10 хвилин догори крутою стежкою на хребет Прелучний. Перший підйом після більш ніж піврічного крайнього походу в гори та розміреного офісного міського життя давався ой як нелегко. Говорячи мовою джиперів, з другої передачі всі згодом перейшли на першу, потім увімкнули понижену, а далі й зовсім заблокували міжосьовий диференціал. Іншими словами, кожних сто метрів відпочиваючи, задихаючись, пітніючи, повзли вгору.

Изображение
Відпочиваючи, задихаючись, пітніючи, повзли вгору


Изображение

Періодично я всіх задовбував робити селфі за допомогою моєї модної китайської помаранчевої селфі-палки, яка, до того ж, хай їй грець, працювала через раз. Все ж, в глибині душі сподіваюсь, що за селфі-паузи мені були тихо вдячні Злий Професор (через поважний вік) та Хорват (через поважну вагу), які, таким чином, отримували додатковий час для відпочинку.
Смереки поступово розбіглися в боки і лишились позаду, почалась довга, всіяна весняними крокусами, полонина Прелучний, закінчилась найкрутіша ділянка підйому. Перед вкритим снігом основним хребтом обідаємо, далі хто має - взуває гамаші ( хто не має - тихо страждає) і починаємо шлях вздовж кордону.

Изображение
Перед вкритим снігом основним хребтом обідаємо


Изображение
Вид на Полонину Прелучний з кордону

Сніг мокрий, не дуже тримає, йдемо слід в слід колоною, періодично провалюємось вище щиколотки, я одного разу провалився вище колін у снігову кашу і воду під нею, але гамаші врятували від тотального намокання взуття. Фотографуємося біля перших прикордонних стовпчиків, символічно на 5 м заходимо в Румунію, пильно при цьому вдивляючись в смереки на румунському боці і готуючись в разі чого чимдуж дати драпака на територію Неньки, аби не попасти в хижі лапи румунських прикордонників.

Изображение
Фотографуємося біля перших прикордонних стовпчиків

Доходимо до полонини Чурус. Перед нами дорога різко бере вгору, що всім не дуже подобається, бо так класно після затяжного підйому на Прелучний було йти майже рівним туристичним хайвеєм вздовж кордону. Радимося, розглядаючи паперові мапи АССА і Google Maps у смартфонах. Мокл пропонує йти ліворуч траверсом через полонину Чурус, щоби не робити підйом. На його думку, відомого карпатського виживальщика, рельєф вказує, що ми легко зробимо траверс і уникнемо крутого підйому. Таралло каже, що ніякого траверсу немає і краще йти дорогою, як і до цього. Дослухався до Мокла, йдемо через Чурус.

Изображение
Радимося, розглядаючи паперові мапи АССА і Google Maps у смартфонах

Губимо стежку, трохи скидаємо висоту до лісу, в якому тече один із витоків Добрина. Аж тут, вийшовши за схил Великої Будийовської і побачивши перед собою на відстані кілометра снігову стіну основного хребта розуміємо, що помилилися. Таралло таки був правий. Чортихаючись, ліземо вгору від лісу і боковим відрогом знову виходимо за півгодини на дорогу вздовж кордону. Всі втомилися через скидання висоти і ії подальший набір, Мокл переконує, що втратили хвилин 20 часу, я ж думаю, що годину мінімум. Сонце сідає за обрій, поступово сутеніє. Йдемо далі в напрямку Чивчина, перед Кукуликом починається підйом в лісі. Знову повземо колоною, набір висоти дається нелегко. В лісі протягом кількох кілометрів лежить суцільний сніговий покрив, прихований від палючого весняного сонця коридором високих, старих смерек. Час від часу, важко б' ючи крилами, із землі піднімаються в повітря глухарі, зустрічаємо сліди великих оленів, стада диких кабанів. Всі втомилися, група розтягується метрів на 300-400.

Изображение
Перед Кукуликом починається підйом в лісі


Изображение
В лісі протягом кількох кілометрів лежить суцільний сніговий покрив

Аж раптом в просвіті між деревами ліворуч помічаємо хату на схилі вже зовсім близького Чивчина. Вирішуємо з Моклом і Братом 2 йти вперед і готувати вечерю, поки доповзе Хорват у супроводі Таралла і Злого Професора. Пришвидшуємося, незабаром підходимо до маленької старої напівзруйнованої хатини поруч із джерелом. Всередині повний срач, сміття, ставати неприємно. Вирішуємо йти ще близько 700 - 800 м до іншої хатини на західному схилі Чивчина, яка позначена червоним кольором на мапі АССА і яку ми візуально спостерігали ще під час блукання на полонині Чурус. Нарешті майже затемна о 21.00 ми на місці. Хата шикарна, є стіл надворі, купа місця на першому та другому поверхах. Тут може легко одночасно ночувати чоловік 15-20. Вечеряємо туристичною їжею швидкого приготування, гріємо воду на чай пальником, п'ємо по 100 грам червоної поліської журавлинівки за перший день походу, символічно посвячуємо в справжніх туристів Злого Професора, Брата 2 та Хорвата, які вперше в житті пішли в гірський похід. Всі задоволені, хоча день видався нелегким. Таралло оголошує статистику: з 14.00 до 21.00 пройшли 17 км від Буркута до західного схилу Чивчина, середня швидкість становила 2,8 км/год. На небі спалахують яскраві карпатські зорі, навкруги стоїть дзвінка гірська тиша, вітру немає, молодий місяць освітлює кордон і снігові вершини румунських гір, над нами нависає сіро-білий скелястий схил велетня Чивчина... Краса, заради таких моментів ми ходимо в гори. Балдіємо від величі природи і влягаємося спати: двоє внизу, а четверо в найчистіший кімнаті з нарами на другому поверсі.

Изображение
Вечеряємо


Изображение
Шикарна хата на західному схилі Чивчина

Я загалом міцно сплю в походах, особливо після такого непростого переходу, як в перший день. Але за кілька годин до підйому став туди-сюди крутитися Брат 2, най би його шляк трафив. Він спав на стику дощок і намагався вмоститися якнайзручніше, але при цьому видавав якісь дивні мукаючі звуки і тряс всі нари. Після третього - четвертого оберту він мене таки дістав і моя нога була готова заїхати в бік паршивцю. Але тут я згадав, що братів двоє, а я один. Довелось ще кілька годин помучитися.
О 6.00 підйом, лишаємо речі в хаті і повернувшись дорогою до вчорашньої розваленої хати, піднімаємось на вершину Чивчина. Сніг з південного схилу майже зійшов, йти легко, незабаром ми опинилися на вершині, налякавши перед цим двох здорових глухарів, які грілися тут в променях сонця, що сходило над горами. З погодою знову везе, на небі ні хмаринки, видимість на кілометрів 30-40. Дивимось на наш вчорашній шлях кордоном, вивчаємо хребет Пнів'я, на який йдемо сьогодні, фотографуємо надзвичайні гірські пейзажі. Особливе захоплення викликають високі засніжені вершини Румунських гір, всі висотою 1900 і більше метрів, серед яких вдалині ідентифікуємо красеня Феркеу, який своєю громадою закрив від нас Піп Іван Мармароський.

Изображение
Вид з вершини Чивчина на високі румунські гори

Спускаємося до хати, снідаємо, вирушаємо. Дорога спочатку вкрита плямами снігу, але на спуску в лісі перед полониною Мільковою знову хвилин з 20 йдемо суцільним сніговим покривом, в одному місці ми з Моклом, йдучи першими в колоні, провалюємося в мокру кашу по самі яїла.

Изображение
В лісі перед полониною Мільковою знову хвилин з 20 йдемо снігом


Изображение
Провалюємося в мокру кашу по самі яїла

Полонина Мількова, кілька старих, але з виду добротних хатів, робимо селфі на фоні Чивчина. Мокл вдивляється в мапу і пропонує не спускатися до потоку Альбин, а йти стежкою, що веде хребтом і спускається безпосередньо до Чорного Черемошу. Пам'ятаючи про вчорашні блукання на полонині Чурус рішуче відкидаємо пропозицію новоявленого Івана Сусаніна. Проте цього разу Мокл мав рацію. Про це ми дізналися через хвилин 40, спустившись старою зарослою полонинською дорогою в долину річки Альбин, справжній парк Юрського періоду.

Изображение
Спускаємося старою дорогою в долину потоку Альбин

Готуючись до нашого походу Чивчинами та Гринявами я з великим інтересом перечитав весь розділ однойменного форуму, з першої до 122 сторінки. Зустрічав страхітливі історії про 35 глибочезних бродів на Чорному Черемоші глибиною по чоловічі причандалля, які потрібно долати цілий день. Подумки мерз із легендарним волоцюгою Сашком, читаючи про пошуки витоків Черемошу в темних, вологих гірських ущелинах чи його мандрівки в цьому районі зимою. Проте ніде на форумі (можливо, я щось пропустив) не зустрів розповідей про смугу перешкод для підготовки спецназу, назва якій "долина потоку Альбин". На форумі просто писали щось типу "ми спустилися до Альбина" чи "група пройшлася вздовж Альбина". Коли ми спустилися до цієї річки, я готувався до 3-4 бродів, зарослої молодими смереками старої полонинної дороги та до кількох десятків повалених дерев. На першому броді ми чемно зняли основне взуття і перейшли потік. Після третього броду за перших 300 метрів шляху я мовчки перезувся у запасні кросівки (група зробила те саме крім монстра Мокла, який зимою і літом ходить горами в одних тих самих кросівках і чорних лосинах) і далі просто йшов в них водою. Рахувати переправи перестав після десятої, але загалом, пройшовши 5 км долиною Альбина від спуску з полонини Мількової до Чорного Черемошу, ми не менше 15 разів (!!!) переходили вбрід річку, причому на половині переходів вода сягала суттєво вище коліна, а на кількох неприємним холодом майже торкалася помідорів. Проте справжньою проблемою стала навіть не кількість бродів, їх глибина, холоднеча води чи шалена сила гірського потоку. Повалені смереки! На п'ять кілометрів шляху мабуть сотні дві (!!!) повалених велетенських смерек, які повністю перегородили русло та стару дорогу. Більшість цих дерев мають величезні, густі гілки, через які неможливо подолати стовбур, тому доводиться лізти на круті схили річкової долини, вкриті мохом та слизькім камінням. Зустріч з кожною такою смерекою - боротьба, затримки в часі, балансування з наплічником під час подолання стовбуру чи дряпання схилами долини... Це була повна дупа, ми йшли 5 км 2 години 40 хвилин!!! Нарешті широке плесо Чорного Черемошу, закінчення лісового пекла! І це ще ми йшли вдень, маючи запас часу і чудову теплу погоду. Уявляю, як тут йти в темноті, зимою чи під час дощу. Ми подолали річку Альбин, але жодного задоволення від цього не отримали. Не раджу нікому. Тим більше, є кілька варіантів спуску з Чивчина гребенями хребтів, полонинами Мільковою чи Попадею безпосередньо до Чорного Черемошу, минаючи парк Альбинського періоду.


Изображение
На першому броді ми чемно зняли взуття


Изображение
На п'ять кілометрів шляху мабуть сотні дві (!!!) повалених велетенських смерек


Изображение
В нетрях парку Альбинського періоду


Изображение
Це була повна дупа, ми йшли 5 км 2 години 40 хвилин!!!

Туристичний кіборг Мокл, не знімаючи лосин і кросівок, впевнено ступив до високих бурхливих весняних вод Чорного Черемошу і повільно, крок за кроком, щоби не впасти у потік, здолав річку. Далі так само зробили ми зі Злим Професором, при цьому відчувши холод і вологу знаменитої ріки на своїх чоловічих причандаллях. Через кілька хвилин Черемош успішно подолали Брат 2, Таралло, Хорват. Сонце припікало, був обід, температура повітря піднялася до +22+23 градусів. Ми повністю роздяглися, ще раз скупалися у гірській воді, поїли, позасмагали, загалом з годину перепочили. Після цього рушили дорогою на схід вздовж Чорного Черемошу.

Изображение
Долаємо Чорний Черемош вбрід


Изображение




Изображение
Відпочинок після нетрів Альбина і подолання вбрід Чорного Черемошу


Після перешкод Альбина тут не йшли - летіли як на крилах. Зробили коротку зупинку біля ще одного джерела смачнючої буркутськоі мінералки на протилежному березі, до якого хтось зробив капітальний дерев'яний міст в такій глушині. Пройшовши ще кілька сотень метрів до невеликої галявини ліворуч, почали різкий підйом вгору через смерековий ліс до полонини Масний Присліп. Спочатку йшли, підтримуючи вірний напрям з допомогою Google Maps, поки не знайшли чітку хорошу стежку, місцями прочищену від завалів бензопилою, яка за хвилин 30 вивезла нас на початок полонини. Стежка бере свій початок, як я гадаю, десь від будинків поруч із закинутим заводом мінеральної води. Полониною піднялися на основний хребет, яким попрямували в напрямку полонини Озірний.


Изображение
Чорний Черемош у всій красі


Изображение
Почали різкий підйом вгору через смерековий ліс до полонини Масний Присліп


Изображение
Спочатку йшли, підтримуючи вірний напрям за допомогою Google Maps


Изображение
Знайшли чітку хорошу стежку, місцями прочищену від завалів бензопилою, яка за хвилин 30 вивезла нас на початок полонини

Хребет Пнів'є - повна протилежність диким, безлюдним, вкритим снігом, місцями скелястим Чивчинам. Тут є хороші наїзджені автотранспортом підвищеної прохідності дороги, більш доглянуті колиби пастухів, загалом відчувається, що гомо сапієнси тут бувають значно частіше. На полонині Озірний вперше за час походу зустрічаємо людей - групу російськомовних туристів (десь з 10 осіб) на роверах, які їдуть аж з Ворохти! Вони втомлені, вкриті пилюкою, швидко розпитують нас, чи є далі на хребті вода, та їдуть собі в напрямку до Дуконського монастиря. Через деякий час помічаємо праворуч групу колиб, але вирішуємо йти далі, до великого, гарного будинку на полонині Луковиця, який вже видно візуально.

Изображение
Хребет Пнів'є - повна протилежність диким, безлюдним, вкритим снігом, місцями скелястим Чивчинам


Изображение
Види з Пнів'я на Румунію



Изображение
Короткий відпочинок на полонині Озірний


До будинку лишається метрів з 500-600, раптом з під нього на повному ходу на гору вилітає Ніссан Патрол, натужно ревучи двигуном, долає гребінь хребта і зникає за ним. Мабуть, якісь лісники або мисливці. Прийшли до будинку, він гарний, двоповерховий, є телевізійна тарілка, на другому поверсі кімната замкнена на замок, перший поверх з обох входів відчинений. На будинку табличка: "Гринявське державне лісове господарство" та інформація про те, що на прилеглій полонині може пастись 2800 отець або 280 голів ВРХ. Не зовсім зрозумів до чого лісове господарство і худоба, але то таке. Роздивляємось: та це не будинок, а ціла садиба! Є туалет типу сортир, два гостьових будиночки, неподалік кошара для худоби. У будинку є навіть розетки і вимикачі, очевидно під дизель-генератор, коли приїздять VIP-гості. Сідаємо в гарній альтанці надворі, незабаром вже на двох пальниках (моєму газовому та вентиляторному на дровах Мокла) гріється вода на їжу та чай відповідно. Вечеряємо, п'ємо коньяк за другий, по справжньому бойовий, день походу. Таралло, бухгалтер за освітою, тут як тут із денною статистикою: за другий день загалом подолали 22,5 км, ой якими ж нелегкими виявилися ці км! Скільки поту з нас зійшло, скільки бродів ми сьогодні подолали! Знову зоряно, виходить місяць, освітивши гори навкруги, де не де ще вкриті сніговими полями, але піднявся досить сильний вітер. Раптом помічаємо ліхтарики десь за кілометр на дорозі і незабаром до нас приходить група з 10-12 осіб, хлопці і дівчата, студенти одного зі львівських вузів. Ми ночуємо в меншому приміщенні на першому поверсі, поступившись нашим пізнім гостям великою кухнею.

Изображение
Прийшли до будинку, він гарний, двоповерховий

Ранок зустрів нас сонцем, ясним небом, відсутністю вітру. Брат 2під ранок знову почав видавати якісь мугикання, чи то стогони, довівши мене до сказу. Мабуть, йому наснилося, що він знову долає нетрі Альбина. Снідаємо, вирушаємо в дорогу до низу, до цивілізації. Дві години нічим не примітної, одноманітної, розїздженоі тракторами дороги таким самим одноманітним хребтом, останні погляди перед входом до лісу на фантастичні, загадкові Чивчини, далекі, високі румунські гори, величну, вкриту білим сніговим килимом вершину Попа Івана Чорногірського з обсерваторією на самій маківці. Десь на півночі, на відстані понад 30 км, блакитне небо підпирає ледь видний білий вершечок Говерли... Краса, спокій, велич. Фотографуємо очима і смартфонами карпатську Ойкумену, насолоджуємося останніми миттєвостями походу. "И спускаемся мы с покорённых вершин, оставляя в горах своё сердце", як співав Володимир Висоцький. Входимо до лісу, починається широченна лісовозна дорога, яка за деякий час виводить нас до Шибеного. Миємося в Черемоші, переодягаємось і по автівках. За цей день пройшли 11,5 км, загалом за три дні - 51 км.

Изображение
Краса, спокій, велич


Изображение
Шибене. Завершення походу


Изображение
Миємося в Чорному Черемоші

Приїхавши додому, я на кілька днів, занурившись у побут, відволікся від Карпат. Але сфотографовані очима пейзажі Чивчин-Гриняв назавжди залишилися в пам'яті і на четвертий день гори покликали до себе знову. Я, в черговий раз розклавши мапи видавництва АССА, став планувати наступний похід під назвою "Два Попи Івани, або мандрівка Мармаросами і Чорногорою".
Двадцять два роки я вже мандрую Карпатами, обійшов чимало гірських районів Львівщини, Франківщини, Закарпаття. Але кожен раз подорожі відкривають щось нове, незвідане, незабутнє: чи то нову вершину з приголомшуючими пейзажами, чи класну ночівлю з друзями біля великого вогнища з анекдотами, карпатськими бувальщинами, роздумами про життя, або незабутні враження від розкладання намету під зливою, чи зустрічі з цікавими, глибокими людьми. Гори щоразу змінюють на краще, надихають на щоденне життя заради очікування нових пригод і відкриттів. І як завжди, все починається з нової, незвіданої вершини на потертій топографічній мапі...
------------------------------------


Зарегистрирован: 17.07.2015
Посты: 1332
Откуда: "Сан-Франциско"



СообщениеСр май 16, 2018 21:10 


Я знімаю капелюха перед таким чудовим звітом |#smile746| Це просто шедевр.Давненько такого не було.А стиль написання настільки свій в доску,що я побажаю автору продовжувати і надалі радувати читачив форума. |#smile805| І похід видався супер,і попутники,і погода.Просто клас! І як же все зійшлось добре.Можна сказати,що Ви довго його виношували і винагорода виявилась навіть більшою за очікувану.Молодці |#smile748|
Пі.Сі.А про Альбин-то просто жесть.Це весна,ріка піднялась.Відповідно і бродів побільшало.Но більш за все вразили вітровали зі смерек на фото.Це дійсно повний піпец.
_________________
Расскажи мне,"Кто я?" и мне станет ясно,"Кто ты"...













СообщениеСр май 16, 2018 22:17 


Дякую дуже за високу оцінку моїх скромних зусиль, я старався |#smile805| Просто читаючи форум, я зустрів думку когось із ветеранів, можливо і Вашу, де приблизно було сказано таке: "Ви користуєтесь форумом, берете з нього для себе інфу. Але і самі не забувайте ділитися розповідями про походи, фактами, світлинами, щоби допомогти іншим туристам". Тому для мене це певний борг перед форумним товариством, згадки про класний похід і трохи творча реалізація. Буду намагатися описувати і свої з друзяки ми подальші походи


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 08.03.2013
Посты: 331
Откуда: Високі гори



СообщениеСр май 16, 2018 22:46 


Гарно погуляли і покупалися |#smile805|

Завали то типово для потоків в таких місцях. Минулоріч на руслі Буркута було дещо схоже.


Изображение













СообщениеСр май 16, 2018 23:09 


Ого, у Вас теж було весело! |#smile735| Але з іншого боку я от подумав - це добре, природа відгороджується від усіляких покидьків і поступово відроджується. Це як в зоні відчудження навколо ЧАЕС - 32 роки немає людей, з'явились ведмеді, рисі, коні Пржевальського, олені, лосі і т. д. Ім не страшна навіть радіація, найстрашніше - всіляки вилупки з роду гомо сапієнс. Так само і в Чивчинах, добре, що у 2008 році відбулася повінь і стало значно складніше сюди дістатися. Утворився такий собі самовідновлювальний резерват дикої природи


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27.09.2011
Посты: 4258
Откуда: Львов



СообщениеСр май 16, 2018 23:33 


Нажаль там є ЧНПП. І звіря вже поменшало в рази.
А Альбином я йшов у січні пару років тому. Тоді хоч Броди замерзли:)













СообщениеСр май 16, 2018 23:52 


Будемо сподіватись, що Захід (Румунія) нам допоможе і звірів у Чивчинах завжди буде багато |#smile806| А щодо бродів Альбина, як я Вас розумію, колего |#smile603|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 09.09.2015
Посты: 1430
Откуда: м.Стрий



СообщениеЧт май 17, 2018 07:15 


Класна розповідь! Респект!!! |#smile728| |#smile715|
_________________
Робити те, що приносить задоволення-означає бути вільним


Зарегистрирован: 17.07.2015
Посты: 1332
Откуда: "Сан-Франциско"



СообщениеЧт май 17, 2018 07:48 


Я тут ще раз перечитав звіт і от виникли питаннячка:чи не фоткали кімнату на другому поверсі в хаті під Чивчином? Позаминулого року там нарів не було...Спали на підлозі.Невже браконьєри(вони ж контрабандисти) почали опікуватись цією спорудою? Пічка жива ще? Не палили?
Ну і особисте:чому не зареєструватись повноцінно на форумі? Можливо виникнуть у форумчан особисті питання у ПП? Як їх задати?
_________________
Расскажи мне,"Кто я?" и мне станет ясно,"Кто ты"...
Последний раз редактировалось Shelax71 Чт май 17, 2018 09:30, всего редактировалось 2 раз(а).


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 13.07.2017
Посты: 46
Откуда: Київ



СообщениеЧт май 17, 2018 08:00 


СУПЕР! |#smile746|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 09.09.2015
Посты: 1430
Откуда: м.Стрий



СообщениеЧт май 17, 2018 08:09 


Shelax71 писал(а):Я тут ще раз перечитав звіт і от виникли питаннячка:чи не фоткали кімнату на другому поверсі в хаті під Чивчином? Позаминулого року там нарів не було...Спали на підлозі.Невже браконьєри(вони ж контрабандисти) почали опікуватись цією спорудою? Пічка жива ще? Не палили?

Пішли, глянемо! |#smile729| |#smile715|
_________________
Робити те, що приносить задоволення-означає бути вільним


Зарегистрирован: 17.07.2015
Посты: 1332
Откуда: "Сан-Франциско"



СообщениеЧт май 17, 2018 08:23 


Андрюха стр писал(а):Пішли, глянемо! |#smile729| |#smile715|

Коли? Можу після 27-го...Або з червня краще.Подробиці в приват.
_________________
Расскажи мне,"Кто я?" и мне станет ясно,"Кто ты"...


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 09.09.2015
Посты: 1430
Откуда: м.Стрий



СообщениеЧт май 17, 2018 09:18 


Shelax71 писал(а): Коли? Можу після 27-го...Або з червня краще.Подробиці в приват.

ОК! Спишемся, зізвонимся. Планую на середину липня - є тєма! |#smile715| |#smile715| |#smile715| |#smile737|
_________________
Робити те, що приносить задоволення-означає бути вільним













СообщениеЧт май 17, 2018 09:33 


Всім дякую за добрі відгуки. |#smile614| З приводу питання про хату від Shelax71. Пічка жива, навіть були біля неі складені сухі дрова. Ми її не розпалювали, тому що по-перше, були досить втомлені (двоє з нас провели 8 годин за кермом, бо іхали двома автівкакми, потім 7 годин походу), по-друге, було пізно, а ми мали два пальники та хотіли рано встати, по-третє, не знали, наскільки піч надійна (не хотіли спати в задимленій хаті). На першому поверсі в кімнаті біля печі найбільш брудно, але можна прибрати на двох старих пружинних ліжках і на них спати (Мокл так і зробив). В інших кімнатах на першому поверсі нічого немає, лише підлога. На другому поверсі є нари у ДВОХ кімнатах. Одна з цих кімнат взагалі майже ідеально чиста, в ній ми і заночували. Світлина нашого номеру люкс з видом на гори та декілька світлин хати з вулиці додаються


Изображение
Наш номер люкс на другому поверсі з видом на гори :)


Изображение
Зранку наступного дня снідали і збиралися надворі. Тут теж класно в хорошу погоду


Изображение


Зарегистрирован: 17.07.2015
Посты: 1332
Откуда: "Сан-Франциско"



СообщениеЧт май 17, 2018 09:58 


Карпатський Єтті писал(а):Всім дякую за добрі відгуки. |#smile614| З приводу питання про хату від Shelax71. Пічка жива, навіть були біля неі складені сухі дрова. Ми її не розпалювали, тому що по-перше, були досить втомлені (двоє з нас провели 8 годин за кермом, бо іхали двома автівкакми, потім 7 годин походу), по-друге, було пізно, а ми мали два пальники та хотіли рано встати, по-третє, не знали, наскільки піч надійна (не хотіли спати в задимленій хаті). На першому поверсі в кімнаті біля печі найбільш брудно, але можна прибрати на двох старих пружинних ліжках і на них спати (Мокл так і зробив). В інших кімнатах на першому поверсі нічого немає, лише підлога. На другому поверсі є нари у ДВОХ кімнатах. Одна з цих кімнат взагалі майже ідеально чиста, в ній ми і заночували. Світлина нашого номеру люкс з видом на гори та декілька світлин хати з вулиці додаються



Наш номер люкс на другому поверсі з видом на гори :)

Я про нього і запитував.В листопаді 2016р. нарів там не було.Спали на підлозі.Але то точно ВІП номер для цієї хати...Браконьєри місцеві використовують цю хату в суботу-неділю.Майте на увазі,хто буде планувати маршрут з ночівлею там.Приїзджають двома джипами десь о 1-ї ночі.Про грибарів і ягідників я вже мовчу.
_________________
Расскажи мне,"Кто я?" и мне станет ясно,"Кто ты"...
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  1, 2, ВСЕ

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать семь минус девять = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Чивчини-Гриняви-Памiр 04.10-12.10.14
Victor » Вт окт 28, 2014 19:33

в форуме Отчеты о походах, путешествиях, отдыхе в Карпатах

12

3478

Чт ноя 23, 2017 23:18

Андрюха стр Перейти к последнему сообщению

Мармароси-Чивчини-Гриняви: запитання/вопросы
НЕЇЖСАЛО » Пт июл 23, 2010 23:11 1, 2, ВСЕ

в форуме Туризм в Карпатах

28

5640

Чт фев 18, 2016 14:24

кержак Перейти к последнему сообщению

мармароси + чивчини + гриняви - серпень-вересень 2017
gokarpaty » Чт июл 27, 2017 19:02

в форуме Поиск попутчиков в Карпаты (походы, путешествия, отдых)

1

699

Пн июл 31, 2017 11:10

Skifi10 Перейти к последнему сообщению

Чивчини-Гриняви: гори, кляузи, штольні, печери, заброшки
Senjer » Вс июл 16, 2017 15:18

в форуме Отчеты о походах, путешествиях, отдыхе в Карпатах

14

1979

Ср июл 26, 2017 22:19

Senjer Перейти к последнему сообщению

Приєднаюся до походу на 4-7 днів (18.07.2018-31.07.2018)
Drozdyuk » Вс июл 15, 2018 13:10

в форуме Поиск попутчиков в Карпаты (походы, путешествия, отдых)

0

86

Вс июл 15, 2018 13:10

Drozdyuk Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club








При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2018 Eurotourist