Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Екатерина, Жанна, Серж-Brodyaga, Туранчокс, eee, Бармалейка, Burs, Ymka

• Страница 1 из 1
Автор Сообщение


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 246



СообщениеВс апр 15, 2018 16:37 


Верховинщина – край контрастів. :) І приємних, зокрема.

Гори, скелі – є. А ще, інколи, можна спостерігати (водночас!) і майже всі двотисячники на заході, і рівнини на сході.
Прохідність – ідеальна. В заселеній частині всі гори, які можна було обійти впоперек – обійдені. Тепер – на деяких хребтах перевтомитись вже складно. :)
Води – багато. Дуже. Район розбещує мадрівника. З часом починає здаватись, що й не потрібно нести її – так багато джерел і поїлок з жолобками на вищезгаданих поперечних шляхах.
Їжа – всюди. Можна навіть забути про втомливі спуски донизу. От у Гринявських горах – пасуться стада, там же і живуть, і дояться. Молочка – на кожній, найдрібнішій полонинці.
Транспорт – є. Хоч і кепськуватий. Залізниця – лише у сусідньому районі. Автобуси і їх дороги – вбиті.
Шлях до просвітлення: за чутками, багато хто надибує його у найпівденнішій частині – біля кордону. Хоча, може то від нестачі їжі і надлишку адреналіну? Я там ще не пробував. Може колись…





На літо:




Ворохта – Верховина (легко дійти по хребтах).

Верховинський район – починаю (і закінчую), за традицією з сусіднього – у Ворохті, бо там є щоденні поїзди (і лісок біля станції – можна й заночувати). Але поїздів небагато, і не всі вагони доїздять в гори, тому квитки краще брати за 45діб.
Карта від "КартоГрафії" – трохи не дістає до вокзалу, тому спочатку орієнтуйтесь по генштабівці в смарті. Шлях інтуїтивно зрозумілий. Після притоку – вгору поміж хати.
Біля г. Дощинка і справді був дощ. Все чесно. :)
Дорога на відрозі хребта – загалом непогана. Навіть після дощу йти можна. Є калюжі, але так собі – по гомілку. Звісно, якщо навмисно шукати, то, мабуть, можна знайти і по коліно. Але по-пояс – то вже ні-ні. Нема такого, мабуть…
Вгорі буде краща.
Згадалось впорядкування шляху біля сіл на Закарпатті (на хребті від Ужгорода до Чинадівого, півд. схил; тема: http://eurotourist.club/viewtopic.php?f=20&t=108820 ). Там від ями прокопали глибокий рівчак. Цікаво, як у них після дощу? Мабуть, гарно… :)

Галявина біля води = 48.27745П, 24.62362С
Вода є в реальності (і дуже розосереджена – багато витоків якраз над дорогою), але не на картах. Аж дивно.
Зате карти заманюють шукати воду на попередній сідловині (біля хат) – брудній, розвяцьканій машинами… Не вірте картам (аж поки їх не почнуть створювати масовим опитування людей). Краще уточнюйте у місцевих.
Джерела обладнані поїлкою для тварин. З дерев'яного жолобка тече ніби то й чиста вода. Обійшов по сухому вище й довкола – ззовні все чисто й гарно. Але все одно неспокійно… Хто-зна, може є й такі, що навмисно воду бруднять? Викопував же і я, й інші, і не раз, сміття з джерел. :(
Помрію:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Наразі, зробив з північного краю заглибину одразу після одного з джерел (яке не пов'язане з поїлкою). Дивно, але знизу жоден струмок не показав піднятого мулу.
А ще кумедно, що вода з заглибини видається замуленішою аніж внизу. Мабуть мох ідеально фільтрує. Але все-одно з джерела (== одразу з під-землі) – якось спокійніше пити.

Рівне місце для сну (з хвої й тирси), дерева що затінять східне (ранкове) Сонце, вода, ягоди дозрівають – все аж надто добре, щоби бути правдою.
Тому, щоб життя не здавалось раєм, наступного дня з'явились диркотливі квадроцикли. І самотнє біцикленя. Загалом небагато. В кількості до десятка… Але у мить, коли от-от, вже, майже – і нірвана, і просвітлення, і єднання з Природою, і стирання з мозку вічного фонового міського жаху… вони приїдуть. Насичене, люте й до болю періодичне диркотіння – то буде ніби крижаний душ, нагадування, що далеко не втечеш...
Помрію про електрокари в горах:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Далі (10-20хв) на зелено-жовтій (мітки) дорозі є впале дерево. Й кілька хрестів поруч. Символічно…
Тут також "обламуються" квадро й бі-циклісти. Страждатимуть, трошки, велосипедисти. І тихо радітимуть піші мандрівники – бо далі вже лише тиша (ліс, птахи – не рахуються :)
Щоправда, зворохоблені квадроциклісти виношували задуми на основі "тросів" і "бензопил" – тому, можливо, що та тиша ненадовго…
Все залежить від їхнього натхнення, бо на дорозі далі теж є впалі дерева: як зелені, так і голі. Велосепедистам буде дедалі важче. А пішим так само добре – перелази вже є і зручні :)

На першій же полонинці (якраз перед г. Ріжа 1277м) є дві приємності:
Чорниці чорніші.
А вода – майже впритул до хребта (півд.частина). Не зовсім вода – так, калюжки, мочар. Але якщо увечері копатимку – то зранку буде й вода (якщо блукаючі самотні й злі корови все не зруйнують).
Людей вперто нема.

Скочусь у критику:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Після Ріжі є хатинка і пасеться стадо корів. Деякі аж купаються в траві. Коні, як завжди, сегрегувались і вдають, що й не голодні. Свиня й собака тримаються біля хати. Кота, як і має бути, не видно. Є господарі – і теж біля хати. Здається, ситуація стандартна :)
Можливо продають молоко, кефір, але в такій близькості від Ворохти мені ще не треба і, – страшнувато купувати. Бо "Дикий Капіталізм" злачних відпочинкових центрів – якось згубно впливає на місцевих людей.
Про людей і комерцію:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Після двох горбиків буде пер. Ріжі. Там дорога перетвориться в тракт (впоперек гори). Біля її "стіни" бачив як текла слабка вода, але в мене й досі була своя, принесена знизу…
Шляху на південь не побачив. Хоча він мені і не потрібен. Але як бути тим, хто хотів потрапити на гори з заманливими назвами Кітилівка і Копець? Хоча – село Волова виглядає надто крихітним і розосередженим. А отже надії на його крамницю – ніякої.

І досі жовті і зелені велосипедні мітки. Я вже непокоюсь – яка між ними різниця? Може зелених часто збивають машини? А жовтих – через раз (о жовтий – пригальмую; от клятий жовтий…, проскочу!; зелений – їду :)).

Далі тракт звиватиметься як і на карті. Зд., перший закрут можна зрізати, але вгорі я чомусь не побачив явної стежки. Якщо не зрізати, то на звороті є рівне місце і зовсім трохи води на стіні. Але якщо зробити русло, то зранку може й накапає кілька літрів.

Дорога в'ється. На пер. Суха Розсіч одразу при дорозі (в напрямку г. Кобила) є скелі. Не урицькі, звісно ж, але Горгани могли б і позаздрити таким каменюкам. А ще – на карті дивна позначка вершини позад скель. Але карта складена в файлик. А розбирати не хочеться… :( Чому ж я вдома не сфотав умовні позначення!? Доведеться йти і перевіряти вживу :)
На генштабівці крім мітки ще й цифра 4… Висота скелі? Але ж, напр., урицькі скелі та інші – мають логічніше позначення – два різні (але гострі) трикутники.
Сходив. Є валуни. І заростаюча й напівзавалена стежка. А 4-чогось-там – не знайшов. Дивно. Хоча й можливо, бо Тустань-верхню теж важко побачити – вона відчувається як масивний темний силует на тлі великих дерев, хоч трохи й вища за них.

Вперше поглянув на ЧорноГірський хребет. Побачив сніг (він був аж до кінця липня...) і зрозумів, що правду писав Майкл Крайтон – нема глоб.потепління. Лише великі міста гріються. Книга – "Держава Страху".

Джерело.
Якусь сотню метрів далі по дорозі (від скелі) – і з її стіни тече струмок. Є навіть дерев.жолобок для зручного набирання. Якщо є мала пляшечка, то її навіть тримати не треба. Дорога не нова. Машин зовсім мало. Вище стіни вода, зд., не тече, та й піднятись туди майже неможливо. Ліс немолодий. З супутника видно білі цятки на г. Клини, але то, мабуть, камені. Отже, вода хороша.
А ще – ночі теплі, а дні прохолодні… Знову все надто гарно щоби бути правдою… ;)
Ага. У воді таки є часточки мулу. А ще – увечері мошка вкусила. Одна, але боляче. І наплічник насилу підіймаю витягнутою рукою. Отже ще не все ідеальне, а, відтак – ситуація реалістична. :)


На сідловині є навіть дороговказ.
Піду на г. Мунчелик (жовта мітка).
Спочатку є стежка. Потім мікровирубка (проріджені дерева) і там здається що стежка зникає. Допомогла чергова мітка (зліва видивляйтесь).

Далі стежка буде краща. Навіть унікально-валуниста. Але не горганиста – валуни здебільно обабіч грунтової і зручної (впоперек гори йде).
Людей тут нема. Зате були коні – удобрювали стежку, щоби краще ріс красивий мох.

На виході з г. Гордя буде перша велика полонина. Видно увесь Чорногірський Хребет. І сніг. Якщо "хатинка" на ПІЧ, а Говерла – це той "горбик", що найкругліший з усіх, то сніг купчиться десь так на 1/3 шляху від ПІЧ (на проекції).

Шлях (і мітки – їх знову дві) до пол. Мунчелик йде впоперек безіменної і незрозумілої гори. Будуть так само сумнівні джерела й струмки. Жолобок (на старій поїлці) збирає воду звідусіль в засмічене русло. Щось схоже на загороджену криничку (справа) – зд., з під землі, але тіні нема і плавають чи то водорості чи жабуриння. Та й загорожа не дуже спиняє тварин – про що свідчить хоч би й жмут нелюдського волосся. А зліва притік (окремо від поїлки) – зовсім близько від джерела (тече з-під сухої землі), але там не було готової ямки. Я одну викопав. Втім, не знаю чи збережеться – корові чи коню вона на одне копито, навіть якщо ненавмисно…

Полонина Мунчелик. Хатки.
Коні, корови. І всі вдають, що бояться!
Горбики.
Потім крута й кам'яниста дорога вгору.
Але впалі дерева з неї вже постягували.
Отже, мабуть, є таки користь від всіляких квадроциклерів. Вчора бачив їх здалеку – верещали як різані. Таке було враження, що вперше побачили домашню копитну худобу. Але ж, якщо вони хоч одне дерево прибрали, то, отже, – вереск якось та спокутаний.

Далі гори з кумедними назвами.
Полонина Ротило.
Краєвиди.
Хатка в якій жили коні.
На ній мітки. Біля неї лежить понівечений вказівник. Одразу після неї – роздоріжжя.
Вгору не йду. Тримаюсь межі району.
Впоперек гори – добра дорога. А от вниз – моторошненько: круто, каміння, та ще й мокро. До речі, хтось шукав найкрутішу гору. От, полонина – вже є.

Ще полонинка.
г. Ґрегіт обходжу. Все одно – вона заросла, а отже й нецікава. Вже давно нема міток на деревах Ризикнув і пішов першою ж дорогою вправо. Спочатку заростає, але згодом увиразнюється. Дуже скидає висоту. Страшно. Ще одна дорога згори. Далі йдуть вдвох. Дедалі страшніше, що заведуть у дивне с. Волова (мало хат, нема церкви, і то у районі де на кожній полонинці якась мікро-капличка, зд., для захисту тварин).
А ще й шпалери на смарті відучора лякаючі – Говерла, Петрос, тонка смужка світлого неба і темна хмарища…
Трохи розраджують супутникові знімки.

Далі дорога перетне струмки.
Перший – зовсім немічний.
Другий вже з водою. Русло бруднувате, але вище можна набрати у малу пляшечку. Ще вище – вода між замошемими валунами і її вже майже не видно. Краще якби була під землею, але що вже…
І от, нарешті, дорога починає дертись вгору – якраз до білуватих супутникових плям.
Полонинка без назви.
Глибокі-глибокі дороги. Мабуть зостались після лісорубів (тут є вирубка – перша крупна від Ворохти).

Є дорога і в с. Шепіт (мо і біля волоспаду пройде).
Чорниці – чорніші. Але біля дороги страшнувато. Хоча… вже й не їздять, здається.

Дорога впоперек г. Габорянська Гига. І знову вода. Хоч бери й не носи з собою…! Але, з іншого боку – недозріла чорниця повільно віддає сок. Воду в ній потрібно дедалі довше настоювати. Та й захолодна вода з джерела… Носитиму. 1.5кг. Важко, нестерпно, але раптом далі води все ж таки не буде.
Тут джерело (з мохом) на відкритому місці. Огорожене. Але стежка над ним – непокоїть. Втім, кінських добрив не видно – і то вже добре. Поїлка стара, воду не тримає. Жолобок теж – тому не накапати зручно. Але є заглибина серед моху. З малою пляшечкою мабуть наберете.
Далі, в лісі, струмок перетне дорогу. Тут в будь-що зручно набрати. Але – не раджу. Тут вирубка. Прорідили десь так через одне дерево (а далі й узагалі будуть чудеса – спареним і строєним деревам якісь турботливі люди повідрізали зайві й важкі стовбури).
Констуктивна критика лісорубам:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Поперекова дорога (з баюрами, моторошненька) виходить ближче до 1267м. В бік с. Віпче – треба дертись на гору метрів 100. В с. Бережницю – просто вниз. Але потім ті ж 100м доведеться набирати, якщо йти пішки у Верховину й зрізати шлях. Зате можна буде вийти якраз в її центр.
Обидва села здаються нестрашними – порозкидались хатами навсебіч. Отже, вулиць з тисячами допитливих очей – нема, мабуть.
Можна кидати монетку. Але ж у кого є така важка річ у поході…
Хай буде Бережниця.
З битої дороги пішов направо – дещо покинутою і трав'янистою. Невдовзі буде калюжа з водою і жабами. І як ото коровам таке пити? Трохи вище – слабке, навіть немічне джерело. Заглибив, почистив. Зранку була вода. Але не знаю чи то надовго.
А над селом тихо. Лише корови дзеленчать зранку.

Крамниця нижче від позначки церкви, після містка і "клубу", ~ посеред між притоками – там де дорога недовго йде східним берегом річечки. З цього ж шматка дороги – розумно зрізати шлях до Верховини.
Розкладу нема. Чому не працює – неясно. Але поки дощ – чекати просто. Аж раптом – сірі-сірі хмари повтікали. І чеканння вже обтяжує… Пішов голодний. А хоча – ще недавно з міста. Досі є підшкірні запаси. І навіть трохи пластівців і сухого молока. Жити можна. Я ще не наблизився навіть до лікувального голодування. І Верховина близько. Але сумно. Хотів купити сала (в райцентрі або малоймовірно, або несмачне…), підтримати місцевих виробників. А вони…
Крім того, далі є морока з дорогою. Вона опускається до води, а відгалудження вгору – не видно. Поміг місцевий. Якоюсь невидимою стежкою (справа) перед закрутом дороги і перед якимось місивом справа – можна видертись до стежки, що колись була дорогою (на карті). Далі з'явиться тракторна дорога, але й вона скинеться в річку і зникне, тому потрібно заздалегіть знайти стежку (виглядає моховитою і йде в ліс) вправо (після черешні і загородженої території зліва).
Далі стежка каменисто-валунисто-грунтова й, інколи, колюча (збоку). Йти – що по купинах… Легко впасти (якщо мокро). Палиці не поможуть – тісно.
Проблемний якийсь маршрут (через село з точки на хребті). Користі від нього – ніякої. Мабуть, тре було йти у с. Віпче… Або й узагалі по хребту.


Дещо про втрату „самобутності” і невміння диверсифікувати ризики(?) і прибутки:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально



Верховина – "Угорські Скелі"
Плани на „продовження банкету”.
Припускаю, що так само, мабуть, нічого робити на південь від Верховини – все вкрите розсипом хатів, але навряд чи хоч десь є працююча крамниця. Отже – лише найвищий хребет.

Хати є і перед горою. Зд., с. Ільці. Хоча тут вже важко збагнути де яке село і чи то його хати.
Можна купити їжу. Сало, бринза… Але треба питати. Мабуть краще в небідних хатах – там можуть бути люди, здатні оцінити вигоди прямого продажу.
Хороша дорога і вгору і по хребу. Там вона часто зрізає вершини впоперек.
А ще дивно, що на генштабівці г. Кринта – то сусідня 1350м…
І знову всюди вода. Двічі на піднятті. Спочатку необлаштована, але джерело недалеко біля дороги. Дійти до нього складно лише через заболоченість. Ямки для збору води нема. Доведеться пити з піском і камінцями. :) Або відстоювати.
Друга вода вже з жолобком і навіть пластянкою – одразу пити.
На попереку хребта теж жолобок. І теж не видно початку води. Зате є сліди корів у руслі... :(
А потім буде і молоко. І не раз – стада живуть і дояться тут таки – на сідловинах. Купував сир. Вівсяні пластівці я так і не доїв аж до кінця маршруту :)
Район стає дедалі приємніший для літніх походів.

Бики добрі, не бійтесь. Тут вам не Іспанія :)
Якщо спите зранку – проходять. Лише коли вже збираєтесь, то лізуть знайомитись.
Не варто давати лизати руку коровам і телицям! Одна спробує – потім всі хочуть теж і нипають довкола...
Можуть ревіти:
Открыть изображение
Але злих намірів не мають. :)

19 липня. Сніг малопомітний. Хоча – може тому, що я вже відійшов південніше.
Перед 1421м є джерело, жолобок і поїлка. І купа збирачів. Їм байдуже що чорниці ще не почорніли як слід – все одно збирають. Фанати... :)

Обхід комплексу гір Скупова – впоперек. Є червона, синя і ще одна червона мітка. Є води. Тричі. Не досліджував.
Синя зд., піде на т.з. "Угорські Скелі” і в с. Зелене. Червона – далі на південь. Тут води вже нема. Але на нижній поперековій дорозі – багато. Причому з південного краю є навіть сильне джерело, що витікає з під землі за лічені метри від поїлки. Здається, не пов'язане з іншими водами. Прочищав сусіднє русло – джерело від того зовсім не замулилось. Тоді прочистив і русло від джерела. Там бупа купка битого скла (навіщо?), але я чомусь і не порізався.

Про Скелі. Вони й справді там є. І навіть приманють купу людей: з наплічниками й без.
Поглянути здалеку – можливо хіба що з півдня. Видно дві. Нижня скеля вдвічі вища за дерева! А то таки неабищо. Верхня менша. Маю пропозицію: перейменувати неполіткоректну і небезпечно-сепаратистську назву на якусь сучаснішу. Напр., „Зуби Дракона”! А що? По-перше – схожі. Причому, неоднакова висота зубів може бути пояснена схильністю дракона тримати голову на землі. Відсутність верхньої щелепи – найкраще звалити на угорців, хай знають як обзивати чужі скелі. :)
По-друге, фанатам фентезі теж потрібні місця для паломництва. Та й хоч якийсь зв'язок з реальністю теж не завадить. Звісно ж, підозрілі типи, з мечами й луками, недалеко від кордону – нервуватимуть як місцевих жителів так і прикордонників. Але вони вже й так трохи звиклі – трек.палиці інколи звуть „списами”…
Крім того, що мене наразі неабияк дивує: більшість великих скель у Карпатах можна оглянути хіба що впритул. А здалеку – зась. Виняток – хіба що Тустань (нижня, біля села). От і тут – верхній зуб зд., якраз на вершечку горба. І до дороги зовсім близько. Але з неї його зовсім не видно! Лише впритул-і-знизу можна побачити оці чудеса:
Открыть изображение

А трохи відійти – і все затулять дерева.
Думаю, це невиправдано знижує турист.потенціал місця і довколишніх сіл. І від цього всі лише втрачають. Одну скелю можна було би й відкрити з якогось (північного? придорожнього) боку.

Далі – відносно проста дорога в село. Втім, не втрачаймо пильності – впасти й порвати штани – так само легко як і десь посеред буреломів. Також "допомагає" колючий дріт на парканах. Мені за один день вдалось обробити одразу обидві штанини. :) Причому різними методами… А може то просто день був такий...

В с. Зелене є крамниці. Вибір слабенький. Нема ні сала, ні місцевих сирів…
Нема (по цей бік хребта) також і моб.операторів – крім КС. Внутрішній роумінг – чомусь не працює. Дивно це…:
Скрытие отключено:
Что бы увидеть скрытое сообщение Вам необходимо зарегистрироваться и войти на форум официально


Вирішив піти на г. Скорушний вздовж потоку.
Даремно…
Дороги (як на карті) – нема.
Втім, трохи вище є непогана поперекова стежка (півд. схил гір 1212м і сусідніх).
Також цікаве явище вже біля Скорушного – два струмки течуть непоспіхом, як на рівнинах, впоперек(!) гори. І звідки для них з'явилась така незвична заглибина? Воду не брав, бо була з собою – але ніби чиста (зависоко, аби нанести сміття).
Поряд – молодий лісок і купа чорниць. Лісова тінь.
Цікаве місце для стоянки.

Далі на північ буде мікровирубка. З тракт.дорогою вниз (вздовж потоків). Перед першим же струмком буде й облаштоване джерело на стіні дороги.
Трохи неспокійно, бо вся ця система зрештою сходиться в річечку зі страшнуватою назвою „Вел. Дристунка”… Але води таки набрав. І потім навіть пив, сподіваючись, що назва стосувалась незвично великої кількості притоків і мочарів, а не самої води.
Згодом струмки перетинають дорогу і навіть течуть по ній. Але по-доброму: і йти зручно і вода булькає.
Знову суха дорога.
На ній випадково натрапив поглядом на щось схоже на фото-пастку. Дивно. Якщо так ловлять звірів, то чому фотають лісовозну дорогу? А от якщо стежити за лісовозами – то місце таки вдале :) От бачте, а всі волали "незаконні вирубки, незаконні вирубки…" А насправді – жодна колода не проскакує непоміченою…
Открыть изображение

Потім, коли дві головні притоки зливаються в одну, гм…, „дристунку”, то якийсь час вкрай кепсько – дороги нема, валуни мокрі, та ще впалі дерева… Який лісовоз сюди полізе?
Але згодом гори таки розступляться і місце буде і воді, і людям.
Сільська дорога – одразу з кемпінгом.
Але далі ще цікавіше.
По перше, в річці – трубопровід (і чому не боїться заіржавіти?). По-друге, саме там, коли роздивлятись як зустрічаються р. Дземброня і р. Білий Черемош – стає зрозумілим чому він білий (зеленуватий?). Деякий час р. Дземброня пручається і намагається зберегти свої прозорі води, але підступний Черемош потроху-потроху, а забілює і її. Жаль, що не звернув увагу на його колір в с. Зелене.
Автобусів нема. Трохи страшно йти пішки дорогою, але дяка УкрАвтоДору – не кожна машина зважиться там їхати. Тому їх, загалом, мало. Якщо ще й після дощу – то пилюка не летітиме.
При дорозі буде цікава й велика скеля, та ще й з виїмкою зі склепінням, що дивом не обвалюється.
Справа – пливуть (чи намагаються пливти?) якісь човники. В такій низькій воді то схоже на якесь витончене самокатування. Всюди валуни. Мабуть дряпають дно. Хтось пливе задом. Хтось застрягає і вилазить щоби нести плавзасіб руками. Хтось, застрявши посеред чортория, боїться навіть вилізти…
А загалом, швидкість тої, гм…, "плавби" – відповідає "швидкості" прогулянкової ходи з зупинками і роздивлянням цікавинок.
Але, якщо людям пообається, то чом би й ні? Та ще й цікаве, веселе видовище випадковим перехожим… :)

На гори-Костричі пішов горою Глобус. Кумедна назва.
В лісі буде синя мітка. Колір виправданий – стежка дереться вгору впоперек гори і пройде якраз за кілька метрів над джерелом.
Хребет простий. А от павуки дивні. Довгоногих мабуть всі бачили? А тут їх купа та ще й з крупними тілами. Встигають пролізти у намет навіть якщо сітка зовсім ненадовго відкрита. Але легко ловляться і без опору випроваджуються назовні.
Досі видно пару снігових латок. А через кілька днів – серпень. А у вересні буває, що випадає новий сніг. Отже, не пощастило цього року деяким рослинкам на ЧорноГірському хребті – Сонця майже не бачитимуть… І що то за життя? :(
Ще одна вода при(на) дорозі буде якщо спускатись в Завоєля-Ворохту. На карті її зовсім нема, але на 1080м вийде на дорогу сильний струмок. Щоправда не знаю як там вище – на плоскому роздоріжжі (1130м). Чи не забруднює цю воду дорога на захід? Бажано б пошукати джерело десь саме там. Більше воді взятись нізвідки, бо потече в інший бік.

КПП в напрямку Говерли. Є крамничка.







Все вищесказане цікаве, мабуть, якраз для літніх походів. Коли треба вода, тінь, їжа. Коли рухатись вааааажкооооо...

На весну привабливий сам ЧорноГірський хребет (західна межа Верховинщини).
Ще є сніг і не треба шукати воду. Місцями він – десь так в два людські зрости :)
Дорога проста й легка аж до с. Шибене.
Головне – Погода. Бо на тому хребті Правило лише одне: хто не сховався – вона не винна...

А головне – і досі не можу забути, які смачні були брусниці (червоні ягоди) у травні (виморожені, з під снігу) на тому ЧорноГірському хребті кілька років тому.

Пригадую таку сценку: мандрівниця повзає, збираючи ягоди; її попутник вже нервується:
– Катрусьо! Нам треба йти!
А у відповідь, протяжно:
– Але ж вони смачні... :)
Десь такі ж почуття були і в мене: смачні; треба йти; смачні; ... :)

Відтоді ходив навесні іншими маршрутами і постійно не щастило застати такі ягоди. Можливо – на двотисячниках їх найбільше + найкращі умови зимового виморожування? :)

Тому, наразі, мені хочеться якось надовше "залипнути" на тому хребті. І наїстись брусницею так само, як і чорницями влітку. :)
Якщо з групою http://eurotourist.club/viewtopic.php?f=112&t=116517 , то можна буде:
* створити напів-кочову базу;
* мандрувати без зайвого спорядження у радіалки;
* по черзі ходити в село по їжу.
------------------------------------
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)













СообщениеВс апр 22, 2018 09:43 


Bobua писал(а):... як зустрічаються р. Дземброня і р. Білий Черемош – стає зрозумілим чому він білий (зеленуватий?). Деякий час р. Дземброня пручається і намагається зберегти свої прозорі води, але підступний Черемош потроху-потроху, а забілює і її.


Возможно ошибаюсь но р. Дземброня встречается сначала с Черным Черемошем. Белый же Дземброня увидит уже будучи в составе Черного. :)


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 246



СообщениеВс апр 22, 2018 15:44 


Гість писал(а):
Bobua писал(а):... як зустрічаються р. Дземброня і р. Білий Черемош – стає зрозумілим чому він білий (зеленуватий?). Деякий час р. Дземброня пручається і намагається зберегти свої прозорі води, але підступний Черемош потроху-потроху, а забілює і її.


Возможно ошибаюсь но р. Дземброня встречается сначала с Черным Черемошем. Белый же Дземброня увидит уже будучи в составе Черного. :)


Глянув кілька карт, і...
Гість правду каже!
Посипаю голову попелом (чорним...), і, на своє виправдання, можу сказати, що мене ввела в оману реальність :), бо ота дальня річка (т.з. "Чорний" Черемош) – зовсім не схожа на чорну...
Ні в точці злиття:
Открыть изображение
Ні трохи нижче течією, після часткового змішування:
Открыть изображение

А от до справжнього, закартографованого Білого Черемоша вона (Дземброня) не дійде... Її зовсім ненадовго вистачає. От, власне, на попередньому фото – останні секунди – вона притискається до канатів, еее..., тобто до лівого берега, відчайдушно пручається, але, яка нечесна гра.....!
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  • Страница 1 из 1

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать семь минус девять = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: Yandex [Bot], Zevstour


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club








При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2018 Eurotourist