Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Жанна, Екатерина, eee, Туранчокс, Серж-Brodyaga, Бармалейка, Burs, Ymka

• Страница 1 из 1
Автор Сообщение


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеПн июл 03, 2017 11:40 


Для початківців. Міжгірський район+сусідні.

Містить у собі всі Карпатські Принади – але без фанатизму.
Є полонини, ліси, водоспади, озера і навіть маленьке море. Трошки жерепу й боліт – щоб відчути як інколи буває. Але, переважно – гарні дороги й стежки. І сміття. Як же ж без нього…

Це може здатись дивним, але починається район не у Міжгір’ї, а у іншому райцентрі – Воловці. :) Можна, звісно, доїхати ближче до адмінмеж (автобусом), але навіщо, якщо Воловець є на карті Міжгірщини? Кілька годин бігом – і вже буде г. Великий Верх, яка розділяє райони.
Хіба що не маєте часу, чи не любите людних місць і тоді треба об'їхати Боржаву… Хоча це непросто: у святкові дні автобуси (якщо вони є) – забиті…

Транспорт: кілька поїздів щодня, а отже, майже завжди можна купити квитки (на відміну від Київ-Рахів).
Навіть найперші потяги мають сенс – якщо вже спека, то краще вставати й іти вгору якраз о 5 ранку.
Автобуси теж щодня. Але у свята – не всі, мабуть, влізете в перший зустрічний. А от у самому Міжг.районі – чудеса. Якщо авт. є в суботу (в розкладі), то це не означає, що буде і в реальності. Так може тривати і рік… Але нікому зняти зайву табличку з розкладу…
Карта: 750м від „Картографії”
Прохідність: таке враження, що дороги-стежки є всюди. А винятки – лише підтверджують правила. Напр., трохи жерепу на півдні хр. Пішконя. А не хочете йти тим жахіттям, що називається в ньому стежкою, то є краща – вздовж потоку до села.
Краєвиди: незміряно...
Їжа: є в продажу майже все необхідне. Села не бідні, тому інколи є навіть і сам йогурт! Втім, завжди дивіться на термін придатності. Всюди в Карпатах, та й взагалі будь-де за межами мегаполісів! Бо у цьому районі я виявив рекорд: йогурт пішов вже аж в 3-ту реінкарнацію! 2 тижні – то в нього було просто життя. А от наступні 5 – щось незрозуміле… І найдивніше, що його "лем оде на тижні привезли"! Але чому одну штучку, я вже й не розпитував :)
А найправильніше пробувати їжу не відходячи далеко.
Навіть вівс.пластівці. Пробуєте пачку і, якщо якимось дивом натрапите на не згірклі – можна докуповувати.
Бо ці дрібні крамниці працюють якось аж надто "специфічно"… І, напр., ті самі ковбаси, які у місті мають етикетку від виробника з вказанням маси і термінів – тут вже чомусь без неї… "Згідно побажаннь трудящих"? Постає питання: а як самі продавці визначають: що продавати в першу чергу? І стає моторошно… Але сподіваюсь, вони все-таки не змішують нову партію товару з нерозподаними залишками.


Боржава.
Йдучи від Воловця (навіть маршрутом через с. Гукливе) – так чи інакше її зачепите.
Підійматись краще лівою дорогою (жовті [15], червоні, оранжеві мітки), бо права довго йде по селу, потім може бути з болотом і величезними калюжами, і зрештою стежка дертиметься по крутому схилу вздовж 220 ЛЕП. І хоч це мабуть найпряміший шлях на г. Вел.Верх – Стій (півн. схил яких – чомусь приписаний саме до міжгірського району! на зло картографам?), але явно не найкрасивіший.
А ліва дорога перетне чистий (зд.) струмок, потім звиватиметься в буковому лісі, вийде на хребет, пострибає трохи по гірках.

Під г. Темнатик (на південь), як і обіцяє карта, є джерело. Особливо сильне – на межі лісу. Видно сліди людської діяльності. Хоча, колись (14р.09?) я бачив його вище. І посадив там зернята. Але через пів-року (15.04?) лише русло зосталось… А вода була лише внизу – біля ще двох джерел (вони західніше). Наступне цікаве тим, що водяну калюжу біля витоку джерела – створили зарості моху.
Біля обох джерел посадив шипшину (мав зернята з весни). Сонце, вода; все ж є – як не дурна, то повинна вирости :)
Але, мабуть, краще носити ширший вибір розсади. От інколи вдома згризаю яблуко, а зернятко уникає лихої долі й падає на підлогу. От такі життєздатні треба збирати й садити біля джерел. Гарно ж буде: приходиш по воду, а там шипшина, черешні, вишні, яблука…
Також, не факт, що з зернятка щось виросте. Тому, мати кілька цілих ягід шипшини (хай навіть сушених) – мабуть краще.

Далі дорога виведе на метеостанцію (на жаль, крамнички з їжею там не було). Або, якщо зовсім багато часу – то на гарну північну поперекову дорогу г. Плай. Бо взагалі-то на Боржаві найкращі саме попереки: є краєвиди (бо лінія лісу – нижче); зручно йти (рівні й чисті дороги); і містять багато надзвичайно красивих джерел. Причому, якимось дивом вони часто виходять біля самої дороги.
Я передивився за роки походів у Карпатах вже сотні їх, і аж дивно, що найкрасивіші потужні виходи води на поверхню виявив не десь у непрохідних хащах (на жаль), а на залюдненій (=засміченій) Боржаві.

Напр., на північно-східному й середньому попереку (чж. "траверсі") гори Великий Верх:
* Все буяє і квітне завдяки воді й сонцю (це особливо помітно, коли джерело мігрує в інше місце – рослинність змінюється до невпізнаваності).
* Пляшка наповнюється вмить. Причому вода на вигляд ідеально чиста (жодного камінчика, піщинки, мулу…)
* Багато видів моху утворюють широчезний, глибокий, природній килим, кращого за який і уявити важко. Хоча ні: вдома хотів би (хоч би на стінах) такий же гарний, але якийсь посилений, щоб витримував слабше освітлення і сухе повітря.

Без важкого спорядження дійти туди від залізничної станції Воловець можна за кілька годин (~ по даним на вказівниках).
Доказ легко-доступності – сміття (кілька метрів вниз по течії).

Зараз (06.16p) було краще. Сезон збору ягід ще не почався, а старе сміття могли вкрити мох, квіти. Та й ходити там стало складніше, бо вода є вже й трохи вище і мох місцями ніби плаває в ній.

Трохи про сміття…:
Бо аж навіть цікаво: чи існує в світі таке місце де "оті" не викинули б своє сміття (якщо матимуть безпечну можливість таки викинути)? Чи існує щось таке в Природі (нерухомій і беззахисній) або серед людської Творчості, перед чим "вони" б зупинились з власної волі? Бо якщо "вони" байдужі до природніх і людських творінь, то до чого ж таки небайдужі?
Чи може завдяки вузькому світоглядові вдається не бачити наскільки недоречне сміття біля красивого джерела? Напр., "світогляд" = 100 квадратних сантиметрів. Глянув на джерело – сподобалось. Відвів погляд, і в ті 100см2 раптом, несподівано й підсупно потрапило сміття у руці – не сподобалось, скривився і викинув одразу… І добре, якщо нижче по течії. А одночасно побачити і сміття, і джерело – не вистачає тих 100см2. От же ж халепа. То може лише в цьому біда? А якщо всі стануть такі вузьколобі, то буде нам щастя?
Чи, можливо, їх заохочує чудодійне зникнення сміття там, де вони гадять? А якби міста не чистили (крім контейнерів для роздільного збору), то до них дійшло би таки?
Бо навіть носії 25кг вантажу (чорниці у міцевих, або похідний набір у дуже "крутих турісто") могли ж би хоч трохи далі віднести пакунок від з'їденого? Звісно ж недалеко, бо при такій масі вантажу кожен зайвий грам в будь-яку мить може виявитись смертельним. Але хоч трошечки. Кудись, де воно мирно гнитиме наступне тисячоліття.

Далі буде непогана поперекова дорога. На жаль, заростаюча, але поки що не страшно. Місцями навіть гарно: висока пухнаста трава. Та й мотоциклістів чув на цій дорозі. Отже і від них є користь, а не лише нерви – як всім, мабуть, здавалось :)


Глухий кут:

Північно-західний поперек г. Великий Верх.
Є верхній (короткий, найвищий), який спрощує шлях до г. Стій. Простий, без джерел.
І цікавіший – нижній. Спочатку – то справжня дорога. І дійде вона до відрогу з хатинкою і натовпами туристів (зійшли з гори). На ній буде водопадоподібний потік і одразу після нього – джерело з-під землі. Щоправда для набору води знадобиться 333мл пляшечка. Але такої пляшечки у людей нема, тому вода майже що незаймана – всі п'ють з великого потоку. Там же й хлюпаються в спеку.

(Цікаво, коли ж таки збагнуть, що "відокримлення" – то надовго, моря на всіх замало, а з потопами треба щось робити? І зроблять більше водосховищ (передусім у Карпатах). До речі, закриття гірських ГЕС (інколи навіть і на рівні проекту) – це подвійний тепловий виграш передусім для якихось рептилоїдів(?), якщо їм кортить розігріти Землю. По-перше, зберігають високу швидкість води, і вона матиме змогу саморозігріватись тертям. А по-друге, людям доводиться добувати енергію – гріючи Землю всілякими АЕСами, СонБат і т.п. А щодо вітряків (місцеві кажуть, що є плани понатикати їх на Боржаві…) – саме зменшення сили вітрів погіршить перемішування атм.повітря і дасть комусь можливість легко розігрівати міста. А міська спека – чудовий привід влаштувати полювання на “злочинні СО2” і зацькувати біопаливо… Зусебіч обклали. І хтось же й допомагає їм, протестуючи, незрозуміло чому, проти ГЕС в горах.)

На жаль, після відрогу з хатинкою, дорога звужується і зрештою перетворюється на жалюгідну, вузесеньку, нерівну стежку в чорницях. Ноги ковзають і по сухому. Про мокре й думати страшно. І щоразу як слизьнеш, то згадуєш: „о… пора збирати гроші на взуття”. Палиці не дуже допоможуть, бо чорниця, що треться об ноги як зграя голодних котів, таки заважає і ними перебирати…
Звісно ж, якщо вже всі гори й гарні шляхи-стежки вже пройдені, то треба зціплювати зуби і йти далі. Але мені ще рано…
Почекаю. Може колись на таких гарних хребтах таки проїдуть грейдери й зроблять поперекову дорогу (в рази довшу за хребтову; з водою; легку навіть для немічних – якраз таку, що її потребує регіон з претензіями на туристичність).
Ще добре, що біля (вище) наявної дороги є височенькі ялини. В спеку є де сховатись в тінь.

"Сніг" на г. Стій не повинен штовхати мандрівника на необачні вчинки навіть в червні-липні. Бо він несправжній, а схили круті.
Просто якась споруда (РЛС?) на горі розвалилась. Білі уламки порозкидало (зд., вибухом блискавки, але переважно вітрами).
Також трапяються в горах інші білі плямки. Якщо рухаються – то вочевидь вівці. Бачив таку отару влітку 16p. під Плаєм, але поведінка її була дещо дивна – поблукали врозсип, а потім вишикувались у дві вузесенькі вервечки і потьопали кудись. Згодом дві білі "нитки" злились в одну. Що то було? Хіба ж типово для овець ходити "в колоні по одному"? Чи то якісь нові ГМО; або чергові клони вівці Доллі(?); або прибульці вже захопили Землю, а я про те ще не знаю…? Моторошно… Тому сподіватимусь, що їм лінь було йти по бездоріжжю і тому отак-от йшли стежкою :) Хоча… А звідки взялись вівці, яким лінь ходити? І чому коні, яких побачив трохи згодом, не їли траву, а лише переминались з ноги на ногу зі знудьгованим виглядом, вдаючи що просто розганяють мух… Ага… І які гарантії, що то не мікро-дрони, бо інакше чому вони лише кіньми цікавляться?
Так і уявляю: щойно люди відвертаються як ті "домашні тварини" корчать мордочки і хихотять.
І те, що дозволяють себе бити – не доказ протилежного. Бо біль можна вимикати, тіло – регенерувати, свідомість – пересаджувати в іншу оболонку. Мабуть.

Наступні тижні комарі (з дивним завзяттям, небаченим досі в Карпатах!) вперто доводили, що комахи "люблять" і людей… От халепа. Невже ера тентів добігає кінця?
Тепліші ночі, то звісно добре, бо спальник на +10 – легший, аніж на +1. Але +20 (! 12.7.16 22:22 висота ~1111м) – то явний перебір… Поверніть +10 назад! Або винищіть комарів. Я впевнений – екосистема від того не постраждає. Вона донедавна прекрасно без них обходилась, у Карпатах :)
Бо спальник легший за 700грам навряд чи й існує. Тому програю у масі, якщо комарі змусять носити 1200грам намет замість 800грамового тенту.
Гамак з сіткою важить 1кг. Не всюди його натягнеш. І де ховати речі? І тент над ним треба буде. І спальник, про всяк випадок. Щоправда, можна килимок взяти легший на 250грам, але брати треба, бо інакше спина мерзнутиме.
І все-таки – гамак для тропіків. Ми ще до такого не докотились.
Отже, програш від надмірного потепління (і комарів) так чи інакше: ~400 (намет)… ~750грам (гамак). А ще гроші! (намет = тент*рази). Висновок: у потепліні винні "продавани" наметів :)
23:30 +21 під тентом. А комарів чомусь нема…




Північно-східний поперек г. Великий Верх.
Кращий. Є багато „нічийних” дерев, а отже й затінку.
Дорога не заведе у глухий кут. І має вищеописане найкрасивіше (мабуть) джерело Карпат.

Далі є варіанти:
* Боржава до Міжгіря або до с. Противень
* водоспад Шипіт;
* межа області.

Чи йти до водоспаду?
Питання слушне, бо там рояться туристи санаторійного типу (без наплічників). Можна сказати – скупчення "класових ворогів". :)
Водоспад, звісно, гарний, але вони ("вороги") всюди! З боків, згори, знизу, а як буде спека, то мабуть і всередині… Шипота жаль (за що йому таке?); себе жаль (нащо я тут?) Втім, можливо, є спосіб: спускайтесь з гори звечора, ночуйте поблизу і зранку йдіть до водоспаду. Принаймні це спрацювало з вдсп. Гук (Женецький). Але там крутий схил (насилу знайшов спуск), а вхід від дороги – платний. Тут цього нема, тому хто-зна чи безпечно спати поблизу і як буде зранку. Гіпотетично, всі повинні спати (там до післяполуночі гуде музика), або просто спати (без зайвих причин). І ще у них має бути "тєлік" і інет. Було б дивно, якби зранку хтось пішов до водопаду (то далекувато; і ще й досі чомусь нема санаторію, який був би "супер" зручно – впритул).



По кордону району й області.
Вершина „Ряпецка” 1210м.
"3км (1година)" до Воловецького перевалу. Синя мітка. Дивно, але потім буде табличка "2.5км(45хв)". Як таке мождиво, якщо перші 0.5км пологіші й легші? :)
Спуск крутий і мені чомусь не вдався – вийшов на 750м східніше перевалу. Довелось йти дорогою. Бррр… Треба було, мабуть, більше збочувати на північ, коли спускався.
Далі, по межі району гарна дорога. Видно Боржаву, затягнуту туманами-хмарами. А тут ясно :) і незначний перепад висот.
А от з водою біда. Почав її шукати біля гори 892.9м. Пішов впоперек гори (с. Подобовець. півн. частина), але там було дуже слабо. Травами пішов вгору, надибав якісь госп.споруди, молоденькі ялиночки обнесені загорожею (нащо?), і джерело під вивернутою ялиною. Навколо брудно, але сама вода ніби чиста. "Лише" один поліетилен.пакуночок у воді та й той у непроточній частині ями з водою. Полазив довкола – вище води нема. Почав ближче приглядатись до джерела і тут виявив якесь зовсім дике, сюрреалістичне явище: біля джерела, зовсім близько – яма з пластик.сміттям! Причому вона вище від джерела. А вночі-зранку падав дощ. Обмивав сміття, всотувався землею і тік мабуть і у джерело теж… Хто? Хто міг додуматись і зробити там "полігоненятко" для збору "твердих побутових відходів"? Я ще можу зрозуміти, чому людство вперто й наполегливо перетворює на смітник Землю, хоч і залежить від її ґрунтових вод. Бо завжди можна уявити, що "добре там де нас нема", і згодом влада звідкілясь, здалеку (Антарктида, Марс, пояс асероїдів…?) привезе чисту воду, щоби не втратити прихильність електорату. Це звісно самоомана, бо владі на ту прихильність чхати – простіше й дешевше замінювати партії або окремих персонажів; але люди чомусь сподіваються на краще. :)
Чи може всі вже готові переходити на дистил.воду?
Але все-одно не можу зрозуміти хто міг на своєму клаптику землі, біля й трохи вище(!) свого джерела почати складати сміття? Такі явища раз за разом ставлять перед питанням: „навіщо нам така система загальної освіти”? Нащо отой "хтось" десяток років ходив у школу, якщо на "виході" отаке?
Чи можливо без школи було би ще гірше? Бо, наразі, більша й глибша яма за вивернутим коренем дерева – пуста. Без сміття.

Далі дістався до хретової дороги і виявив ще одну дивну річ (перед 870.6м), яка, втім, має бути приємною для захисників дерев від пилок. Тут впале (але ще зелене) дерево перегородило дорогу, що й не пройти, але добрі люди дарували йому життя і вже (2016р) навіть стежку крізь хащі протоптали.
От! А ви всі кажете… А тут і біля сіл, і он яка турбота: і про дерево (якому без сонця і так вже недовго зосталось), і про нас, мандрівників (щоби джипери з перевалу не могли проїхати хребтом). Але навряд чи войовничі екологи оцінять. Їх скільки не годуй, а вовком дивитимуться, повторюючи мантру: "незконні вирубки, незаконні вирубки…"

Далі, на цій же горі, спробував найти воду в потічку, який тече в с. Розтока. Води багато, але на жаль вона аж занадто "роззосередилася". Майже увесь безлісий проміжок – то великий мочар. Вода всюди. Хлюпає, чвакає і навіть бризкається під ногами. Скраю є два дерева (хвойне і листяне). Біля них колода для збору води. З неї хіба-що набрати? Хоч і страшнувато. Бо хоч мочарі ніби-то чисті, але якісь пожмакані (наступного дня бачив тут овець, аж дві отари). Жаль, що дорогу, стежку не проклали через ліс. І не викопали яму для води одразу після лісу, на початку мочаря. А ще краще ярок – він би мабуть висушив місцевість.
Єдине що приємно – в хвойному лісі є ідеальні місця. Відсуваєте кілька шишок і маєте рівненьке, м'якеньке місце для сну з чистим і пружним шаром хвої.

С. Розтока.
Спускався в напрямку на схід, щоби втрапити в центр. Дорога невиразна (мабуть вівці звичайні, а не гмо, тому й не ходили вервичкою і не протоптали). Але, зрештою, стає помітнішою. Вздовж дороги, майже впритул натрапив на дрібну госп.споруду + джерело. На вигляд чисте. Вище води нема. І на стежках не було. Сміття теж не купчиться. Біля джерела чашка. Отже п'ють. :)
І додаткова заглибина нижче – помити руки й пляшку.

Перетнув річку вбрід. Добре що спека.
Крамниця трохи вище. Вибір майже повний. Сири, кобаси, сало, 4! види вівс пласівців. Зокрема і на вагу по 11/кг (2016). Є ще такі ціни… є. Пробуєте трошки і купуєте, знаючи, що не гіркі. Йогурту нема.
Назад краще так само… Бо вгору по селу довго не бачив можливості повернути на хребет. Є якась біда на міжгірщині: так близько тулять хати, що й проходів не лишається… Чого б то?
І крамниць більше не бачу. Зрештою звернув. Дорога… Стежка… Струмочок. Нібито чистий (є обладнане місце збору води.)
Стежка. Дорога. На вигляд зникаюча.
На хребет вийдете якраз навпроти струмка – і церкви (див. карту). А ще там був покинутий обгорілий пеньок.
Втім, спочатку здавалось, що стежці недовго зосталось: щільно заростає малими ялиночками – пару років і не пройти до води. Трави високі. Пташка чомусь при дорозі гніздо в землі викопала/звила.
А жаль. Хребетик гарний. Низький. Рівний. Гарний вид на Боржаву. Село (їжа) близько.
Але потім тут таки пройшла людина. Та ще й двічі "мігрувала" (туди-назад) отара овець-кіз. Добре потоптались. Втім, не знаю чи вони здатні самостійно замордувати зайві ялинки.

Щодо вівчарських собак. З незрозумілих причин їх вважають лютими, сташними, небезпечними…
Насправді – це нещасні, голодні, биті тваринки. Інколи ласкаві як кошенята.
Навіть на простий хліб вони кидаються як манну небесну чи якийсь божественний нектар.
Фактично, вони ніби спорядження у пастуха: збирають овець, когось відлякують (може вовків?) і якщо ви викликаєте у нього неспокій чи невдоволення, то собаки, які живуть на грані голоду, мабуть, чітко то вловлюють (може навіть і просто його настрій, світогляд) і "ретранслюють", бо хочуть хоч щось з'їсти увечері.
І припустімо, якомусь вівчарю подобається гавкіт. То невже так складно і вам його потерпіти від нещасної істоти, для якої то єдина змога хоч трохи заробити їжі? Це ж навіть простіше, аніж взяти спам на виході з метро. Бо там думаєш: так, людині треба заробити, роздає…, але ж то папір, друк – завдана шкода Природі… Дилема!
А які проблеми послухати гавкіт?
Важко уявити, що можуть вкусити. Вівчар же за те повинен постраждати від свого начальства і/або влади. Собаці кінець і решта то знатимуть. То що ж то треба зробити, щоби вона таки вкусила?
Чи хоч у когось було, щоби собаки гавкали, коли тихо й мирно говорите або вже поговорили з вівчарем? Навіть якщо він потім піде, то вони сумирні як кошенята.
Згодом перевірив свої припущення біля інших овець. Дві собаки прибігли, гавкають. Але не бачу люті. Просто спроба заробити шматок хліба. Озираються (перевіряють чи є схвалення – хоч би мовчазне). То що це – люті вбивці? Звісно, можуть бути винятки, бо відомий Леон-кілер (з фільму), працював за їжу (так мені здалось). Але хіба таке дивне явище може бути масовим?
Інорую собак. Не кричу, не махаю палицями, не кидаюсь… Аж тут підходить (вдаючи, що пасеться) якийсь допитливий кінь (їм усім там явно булоьчхати на собачий гавкіт). І поки відпихаю йому морду, то більше хвилююсь чому він тягнеться зубами до моїх пальців (хто їх за, тих коней…), аніж про собак за спиною…
Пішов далі. І коли виходив у зону видимості кошари – вони знову "активізувались". Зрозуміле явище. Що тут такого?
Звідки стільки хвилювання? Та бояться вони людей. А особливо свисту батога. От коли я відганяв від тенту одну таку собаку (відстала від отари, бо погладив, а потім ще й хліба дав), то її можна навіть хапати за лапу й тягнути. Найагресивніша відповідь – вдає що кусає, але навіть не притискає сильно. Змах палиці, щоби почувся свист ручної стяжки – злякано зущулює вуха і відбігає…
А коли не одні, а ходите групами, то який взагалі ризик? Як то собі уявляєте? "Оточать, відтягуватимуть по одному й рватимуть на шматки, миттєво з'їдаючи?" :) Перестаньте дивитись дурні фільми жахів. Радійте таким собакам. Доблесно оточуйте дівчат, вдавайте грізний вигляд і непеборну безстрашність (це особливо легко, коли боятись, власне, й нічого ;)) і сміливо, наче непереможні воїни, рухайтесь на собак, чи всі разом – куди було треба (але, бажано, не в напрямку отари). А потім розраховуйте на „Ооо… лікарю Джонс! Ви мій герой… :)” А ризик же ж мінімальний…
Особливо, якщо порівнювати з коровами (маса + роги + швидкість = всім кінець, якщо їй раптом набридне доїтися і схоче так закінчити життя); кіньми (швидкість + маса + вроджене бажання хвицати задніми копитами).
Собаки явно слабші. Та ще й проти гострих трек палиць, а інколи й важких, твердих черевиків. Тому то й незрозуміло як їх можна довести до нападу на небезпечних людей, особливо якщо врахувати, якою мізерною є "зарплата" у тих собак…
І який у них вибір, крім як виконувати "собачу роботу"? Навіть люди нерідко за таку беруться, хоч і могли би знайти щось краще. А куди подітись собаці? Піти „у далекі гори, на широкі полонини”? Але просто так прибитись до інших (кращих) людей вона не зможе. Жити диким життям теж, мабуть, нездатна. Отже, їм найгірше з усіх домашніх тварин. Бо травоїдні хоч пузо можуть набивати досхочу (пів-року).
Не зобижайте собак, нелюди!


Далі явно є шлях на вододіл.
Сам ВодоДіл – дорога для машин. Була (ходив колись), мабуть є, і найімовірніше – буде.

2016 обходив колом с. Розтоку, рухаючись до с. Пилипець.
Дорога є. Краєвид на широчезну Боржаву – теж. Але далі вгорі (після купи колод) дорога болотиста і розвацькана. Втім, люди з трек.палицями і вже й так мокрими ногами – грязюки не бояться.
Посередині (біля колод) спуск на відріг де високо-високо стоїть хата. Мені казали, що "то київські збудувалися" й інколи живуть.
Обходимо.

Гора Ільма цікава:
* назвою;
* дивовижно потужним центом зв'язку на попередній вершині (Великий будинок, здалеку схожий а замок, а зблизька – на "совок"; 3 високі вежі; величезна супутн.тарілка, яка з незбагненних причин вже трохи затулена гілкою дерева; ще якісь пристрої), але краще не затримуйтесь: дуже згубно впливає…, бо от бачив обрис якоїсь людину в темряві за дверима, привітався, а у відповідь – "мовчання ягнят"; озирнувся йдучи – воно трохи вийшло; отже бійтесь таких потужих ел.-магн. полів, бо теж потім ховатиметесь в тінях.
* кошарою овець-кіз в сідловині;
* потенційним джерелом нижче поперекової дороги (півн-зах). Але воно зд., більше для тварин. Бо заболочене (аж не підійти) і сліди поряд наче від копит. Втім, вода на вигляд гарна, прозора. А як пити схочеться… то мабуть і питна :)
1.7 22:50 +17.0
2.7 04:23 +14.5
22:44 +18!

В с. Пилипець купа крамниць на закруті дороги. Є навіть йогурт :), та ще й у великій економній пляшці. Приємно, бо відколи виробники у своєму жлобстві дійшли до абсурду (500грам, ні 450, а мо 420, хоча чому би не 330…, але таки ні – 290! а… ; і при всьому тому зростає ціна/кг), тому, за можливості, шукаю вигідніше пакування…
До мосту недалеко, але мені чомусь схотілось вбрід. І виявив що у цьому районі навідь бездоріжжя прохідне, бо містить багато стежок (для корів і дрібноти).
Між 848.4м і г. Зелений Горбок є вода (на захід). Цікава. Джерело за загорожею. І прокладена труба до великої кам'яної поїлки. Зд., давно, бо в одному місці з неї вже здерли ґрунт.
Джерело почистив. Мулу й шишок вже багато. Викопав шматок пласт.пляшки (чийсь багаторічний запас…?) Посадив шипшину, але то мало поможе: над джерелом стежка, на якій корова наляпала купку, від стежки до джерела – русло. Після дощів вода буде, мабуть, "пікантна"…

А хребет гарний.
Незначний перепад висот.
Краєвиди.
Дерева для затінку.
Ягід трохи є.

Після 824м буде роздоріжжя. Центр.дорога найвживаніша. І хоч і здається ніби вона забагато бере на схід, але все добре – вона саме та. Пройде гребенем над селом.

С. Голятин. Цікаве, бо поділене на дві частини. Краєвиди згори гарні.
Йти вниз не варто: у крамниці верхньої частини села є хіба що крупи… Дивно, але навіть про сало відповіли: „ми таке не продаєме…” Йой. Ідеш, думаєш як би підтримати місцевого виробника без зайвих посередників, а їм лінь ворухнутися і занести у крамницю щось смачне на реалізацію. Дивно.
Вода неподалік гребеня. Стежка від сідловини до села проходить над чотирма рівновисокими ялинами. От під ними вже є вода. Невиразна. Я робив ямку якраз на початку мокроти. Але набиралась швидко.
Довкола – дивовижно велика кількість пляшок. І скляні, і пластикові… Таке враження, що кожен рік хтось вважав своїм обов'язком щось туди принести, випити й викинути. Мабуть, якесь сакральне місце? Чи послання нащадкам, типу "тут був …" Бо й дісно: якщо шкрябати десь на парканах, деревах…, то воно ж нетривке. А так хтось шукатиме воду і одразу побачить, що й справді "тут був …"

Комарі… Прилітають надвечір.
00:00 +12.5 град. Вже чомусь не їдять.

г. Цапова Кичера
Якщо обходити її впоперек і вчасно звернути вліво, то є ряд джерел. Щонайменше три.
На межі лісу.
Одне якраз посеред дороги. Гарно фонтанує, але місце ж невдале… Інше (східне) – трохи вище, під ялинами. Вигріб ямку, загатив, але то навряд чи надовго – багато копитних слідів. Явно залізуть навіть під дерева.

Йти в с. Репинне краще, мабуть, не по хребту. Бо хоч він і хороший, але дороги явно хочуть скинутись в с. Майдан або в с. Сойми. В напрямку Репинного – розчиняються в лісі… Або, якщо обійти широкою дугою, то ще й у полях стежку тре буде шукати. Але дійшли. Крамниці є. Йогурт прострочений. Сала нема. Хлібу в неділю – теж нема. Все решта – є. :)

До Міжгір’я – лише траса. Не варіант.
Підіймався в гори майже біля мосту й ЛЕП. Йти зручно – корови "косять" траву майже під нуль. Те саме на хребті.
Є джерела, але лише для худоби.
Трохи дерев, але не захистять від вітру і ранкового сонця.
Та й село поряд. Собаки виють як дурні.
Йду через г. Стовп до г. Кам'яна.
Найкраще, мабуть, не спокушатись на дорогу між потічками (вона і мокра, й зникне згодом), а одразу йти до нафтової просіки. Вгору по ній – легко. Є вже малі ялиночки (цікаво, їх зрізають на Новий Рік?), але дорогу не заступають. От суниці – то аж кидаються під ноги. Але то слабка перешкода; все ж просто: суницям – сунича смерть. Саме для цього варто йти дорогою саме вгору (на поч. липня) – додатково нахилятись майже не доведеться.
Струмок перетне дорогу. Зд., чистий.
На горі Стовп перешкода суттєвіша: міріади чорниць. Їх справді багато. Їх не подолати. Зуби завиють від такої кислотності! Суниці відомщені. :)
Отже, краще визнати поразку й обійти гору збоку – є зручна, рівна дорога. Вона спускається до сідловини, а там справді сюрприз – мочар і джерело на самому гребені. Страшнувато, бо труба під землею… Але то зд., не біля неї вода притекла, бо штаток труби виходить на поверню (зсув грунту?) і виглядає зусебіч сухим.
Та й місце і вода виглядають живими. Навіть занадто – у воді були білі "ниточки", зд., рухливі. Що ж, хай ці "протеїнчики" спробують щастя проти срібної монети, чорничної кислоти (хто ж питиме саму воду, якщо можна вичавити нектар?), а потім ще й шлункової.
Але на багато днів лишатись мабуть не варто, хоч і є поодинокі кущики чорниць на цій сідловині. Дивно ж все-таки, навіщо труба дереться на вершину, а не шукає якнайнижчі перевали…? Що ті, зусебіч підозрілі й прибацані "братья" (любителі експерементувати на АЕС!), "натворили" (і навіщо?), дорвавшись на пів-століття у Закарпаття? І чи змогла Природа все те подолати?
Якщо труба щось виділяє, то всі ж джерела вздовж гребеня будуть загиджені!
От і ЛЕП на 750 кілоВольт (!) "братья" чомусь не посоромились прокласти поблизу населених пунктів…



з Воловця
до Міжгір'я чи до села Противень?

Традиційно ходять до Міжгір'я (в зворотньому напрямку "совам" буде, мабуть, гірше – сідаюче сонце б'є в очі).
Причому, особливо людно на початку (північ). А ще там нема затінку, води, захисту від вітру… О… які там бувають вітри! Йдеш (влітку!) і радієш, що є балаклава закрити вухо, щоби не замерзло. Що є палиці, щоби не стягувало з дороги. Що є таки трохи власної маси. Худюсіньким людям там може бути непереливки… Як у пісні „полетіла вона”: "Руки як крила, крила як руки…"
Стає зрозумілим навіщо у наплічника такі довгі стяжки: повернешся, поглянути назад, а вітер стяжкою по пиці – лясь! І одразу ясно, що тут діє правило „крок вліво, крок вправо…”
А ще якась така нещасна рослинність там росте (переважно лише чорниці). Кольори має нездорові.
Якщо хтось, чомусь, нащось спалив ту рослиність, то й взагалі як пеклі – йдеш, а під ногами хрумкотять чорницеві скелетики… І неприкаянні людські душі бродять без спорядження…
Мабуть, слушна таки інфо про цей і Чорногірський хребет: що ніби-то зими там найстрашніші у світі (сильний вітер + вологе повітря з заходу + сильні морози буваютб).

Далі хребет стає нижчим, безлюднішим і живішим-цікавішим – десь так після г. Кичера-Кругла 1240.9м. Одразу під нею, на "рівнині" – тече струмок (на карті нема) з кринички, обрамленої валунчиками. Чиста, бо вигрібав з неї лише купу листя.
Є вода (поперекові стежки-дороги), дерева (тінь), краєвиди – всього в міру. Джерело на стежці впоперек г. Ополонок не пропустите. Дуже сильне. Аж занадто, бо незрозуміло скільки має витоків. І майже чисте… Викопав 7.16p з русла пакунок з надписом šumavan. Два роки тому теж чистив – такого "бонусу" ще не було… Цікаво, звідки приблукалось те порося, яке так "помітило" питну воду?
А опівночі прийшло ціле стадо. Але справжніх! Здалеку то було схоже на шум вітру чи дощу. Але як вони можуть діяти так вибірково? Кувікання прояснило ситуацію. Тихесенько дістаю ліхтарик і вилажу назовні. Але то було зайве. Смугасті поросята спокійно, неквапливо і майже поряд (!) продовжують свою міграцію через боржавський хребет униз… до пасовищ, городів, сіл?! Ліхтарик їх чомусь не лякає і навіть не цікавить :) Хіба що старші посвітили очима навзаєм. А останні (після ~чвертьгодинного масового переселення!) ще й порохкали невдоволено.
А, все-таки, добре, що вирішили обійти тент, а не пройти посередині, як то робили дві зустрінуті в районі миші. Одна навіть не просто лазила довкола, а чогось порпалась під килимком. Шаруділа, заважала спати. Підняв килимок, посвітив: трохи посиділа, пискнула й втекла.
Аж навіть дивно: хоч район заселений, з діючими дорогами, а тварини якісь зовсім нелякані. От, ручні метелики – люблять лизати саме немиті руки. :)
А трохи й заздриш свиням: подорожують вночі, в прохолоді; у денну спеку, мабуть, десь в затінку висипаються; бездоріжжя їх чомусь не лякає; їжу купувати не треба. От то дійсно мандрівники! :)
Пів-п'ятої ранку вже пробігли люди. Але у них все якось не так. З надривом. І чи багато вдається заробити на чорницях, коли падає (сезонно) їх ціна? Та й ту переважнл отримують перекупники. А люди мучаться, добуваючи ті чорниці: від ночі й до ночі, цілий день на сонці…
16грв/кг з листям
20/літр у Воловці???
Втім, гіпотетичний комбайн для збору чорниць позбавить їх заробітку, а гарантований дохід лише почали впроваджуватиь(вибірково) в найбагатших країнах світі і нам то "не загрожує". Але чому хоч би вивезення зібраного врожаю не полегшують машинами (всюди), а несуть на спинах, один за одним, починаючи з обіду; хтось повертається вгору за другою порцією клумаків… – незрозуміло. Бо подекуди машини на горі таки були.
А от дикі свині спокійніші. Й, мабуть, щасливіші :). Хоча… Насправді, навряд чи є чому заздрити. Чи ж воно дуже смачне – те, що вони випорпують поміж букових дерев? Навіть вівсяні пластівці, та ще й з цукром, чомусь здаються мені суттєво кращими.

Далі вода теж буде. Одразу під поперековою дорогою г. Присліп?
Під г. Кук у сідловині, але там може "зацвісти", кульки слизу плаватимуть, неспокійно…
І на хр. Палений Грунь знаходив зручну і легкодоступну воду в 2012, але вже й не згадаю де саме. До речі, там зовсім безлюдно. На травневі (!) бачив лише пару білорусів і зграйку мотоциклистів.
На г. Лелак цікаві лелацькі :) рослини.
А от крамниць вгорі (біля ГЕС) чомусь не бачив. Лише якийсь кіоск. Втім, мені вони не дуже й потрібні були. Вдруге пішов би нижче – там якесь село за межею карти.
Відносні висоти гір – величезні. Тому навіть і тисячники виглядають зовсім не по дитячому.
Перейдете хребет – водосховище. Найбільша водойма Карпат!
У травні 2012 було безлюдне. Машини – нечасто. Джерела є.
А ще є зозулі. І такі невгамовні, що, набравши непіднімну купу "років", доводиться таки шкандибати геть навіть як є час.
В селі Колочава є аж два Карпатські Чуда розумного господарювання:
* пласт.пляшки використані для захисту штахетин паркану;
* на схилі симбіоз пасовища і плодового саду.

Изображение

Изображение
Цікаво, як би це поширити на решту Карпат? Хоча… судячи з того, як у водосховищі виловлювали пливуче сміття, то спочатку хоч би на сусідні господарства й села.


г. Вел.Верх-г.Стій(руїни РЛС)-г.Іволове(руйнуються казарми)-с. Березники
Дорога є. Всюди.
У травні впоперек Стоя може бути небезпечно – сніго-льодовий карниз.
Трохи жаль, що в селі довго йти до крамниці (є майже все; нема сала). От чому не можна в перших же хатах купити все-все: хліб, сало, молоко, сир, крупи, цукор?
Далі – йти назад, бо карта закінчилась. Далеко за селом, вздовж дороги є притоки. Один починається зовсім близько. Джерело чисте. Але з купою тритончиків. Прогнати не зміг.
Головне – не потопати, випадково, вздовж р. Головчин. Дорога є. Мостів – нема. Річка цікава, "водоспадиста", але хіба що влітку – у взутті, яке можна занурювати.

Міжгір’я – хр. Кичера
То дуже просто.
Але й цікаво: восени є невизбирана ліщина.
І це гарний шлях до с. Синевир і
хр. Пішконя
Вода була навіть вище межі лісу.
А на хр. є й озерце і місце захишене від вітру.

Вододіл
Вода майже біля гребеня під г. Гнила (назва не впливає на воду).
Озеро Хащованя – приватизувалось-комерціалізувалось повністю. Люди відповідно злі. Проженуть.
Після с. Синевир – болотистий (місцями) хребет. Але був прохідний років 5 тому.
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)


Зарегистрирован: 04.02.2010
Посты: 3499
Откуда: Україна, Івано-Франківськ



СообщениеПн июл 03, 2017 13:57 


як мінімум - це наукова пряця за яку треба вклонитися у пояс, просто супер подача, дякую...


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеПн июл 03, 2017 15:03 


О! Радий, що Ви змогли дочитати до кінця.
Задум такий: людина йде в похід з однією картою (грам 55?) і до неї потрібні хоч якісь свіжі коментарі. За бажання, і якщо часу на похід мало, то в форумі можна знайти окремі теми для коротших маршрутів.
Отже, не безвізом єдиним |#smile718|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 09.09.2015
Посты: 1221
Откуда: м.Стрий



СообщениеПн июл 03, 2017 15:13 


Чудово написано!
_________________
Робити те, що приносить задоволення-означає бути вільним


Зарегистрирован: 14.09.2016
Посты: 50
Откуда: Львів



СообщениеПн июл 03, 2017 18:17 


Bobua писал(а):Озеро Хащованя – приватизувалось-комерціалізувалось повністю.

Нічого собі...
Bobua писал(а):Відносні висоти гір – величезні. Тому навіть і тисячники виглядають зовсім не по дитячому.

За озером по вододілу на Чорну Ріпу - два горби: Близнята (по ~1200) - |#smile784| особливо в спеку


Зарегистрирован: 14.09.2016
Посты: 50
Откуда: Львів



СообщениеПн июл 03, 2017 18:54 


Bobua писал(а):Підійматись краще лівою дорогою (жовті [15], червоні, оранжеві мітки), бо права довго йде по селу, потім може бути з болотом і величезними калюжами, і зрештою стежка дертиметься по крутому схилу вздовж 220 ЛЕП. І хоч це мабуть найпряміший шлях на г. Вел.Верх – Стій (півн. схил яких – чомусь приписаний саме до міжгірського району! на зло картографам?), але явно не найкрасивіший.
А ліва дорога перетне чистий (зд.) струмок, потім звиватиметься в буковому лісі, вийде на хребет, пострибає трохи по гірках.

Після того, що за останні 5-7 років зробили із лісом у Воловці:

Изображение
то тепер, напевно, краще підніматися швидко на хребет (за 45 хв) саме по крутяку вздовж леп.


Зарегистрирован: 14.09.2016
Посты: 50
Откуда: Львів



СообщениеПн июл 03, 2017 19:30 


Bobua писал(а):Йдучи від Воловця (навіть маршрутом через с. Гукливе) – так чи інакше її зачепите.
Підійматись краще лівою дорогою (жовті [15], червоні, оранжеві мітки), бо права довго йде по селу,

Ця дорога (доречі, не так вже і довго) - моя найулюблініша із підходів (за мінусом чорнично-брусничного періоду) - на ній завжди весело:

Изображение


Изображение


Изображение


Изображение

Изображение

Изображение

Подібна дорога-підхід у Воловій, але не зовсім саме те.


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 27.09.2011
Посты: 4176
Откуда: Львов



СообщениеВт июл 04, 2017 00:14 


У Воловцю майже до початку підйому вже асфальт є.
А дорогу очистили від смерек ще на кілометр...


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеСр июл 05, 2017 12:49 


Pavel_77 писал(а):
Bobua писал(а):Озеро Хащованя – приватизувалось-комерціалізувалось повністю.

Нічого собі...
Bobua писал(а):Відносні висоти гір – величезні. Тому навіть і тисячники виглядають зовсім не по дитячому.

За озером по вододілу на Чорну Ріпу - два горби: Близнята (по ~1200) - |#smile784| особливо в спеку

Озеро, будиночки. Може й риба... Тому й так. Крім того, можливо, що його створили загатою (я був лише у верхній частині) – тоді воно й від початку було чиєсь.
А ті Близнята таки недитячі. Коли йшов ВодоДілом на південь, то зд., саме на них і боявся, що покочусь вниз... (ще до ери трек-палиць). А там і шашлики пустять (дуже людне було місце, зд., село близько).


Щодо доріг і проблеми "вибору" – відчуваю, що все звелось до класики :):
Про Івана-Царевича

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
...
Їхали, їхали і побачили на перехресті камінь, на якому є напис: «Прямо підеш — коня загубиш, наліво підеш — себе загубиш, направо підеш — і себе загубиш, і коня».
...


Отже, підсумовуючи – Воловцю не вистачає такого каменя!
Коли встановлять, то пропоную такий напис:
* прямо підеш – познайомишся з місцевим зоопарком;
* наліво підеш – оздоровишся лісовозними грязьовими ваннами;
* направо підеш – вислухаєш невдоволений білячий дзявкіт.

Але особисто мені білка нагадала, що я забув бінокль – коли сидів на поваленому (впоперек стежки) дереві. Повісив на сучок і... Довелось вертатись. Тому, може, правий шлях і кращий :)
Зліва, крім грязей, є місця для сну і вода.
А от зоопарк прямої (і найкоротшої до Боржави і г. Плай) дороги – то звісно добре, але є "ньюанси". От, напр., якось я сидів біля дороги: чи то відпочивав, чи щось їв. Прибігла збоку собачка. Висолоплений язик, хвостик бубликом – все як має бути. Але. Їй чомусь здалось, що цього мало. Оббігла ногу, пройшла між колінами, й тицьнулась носом! В губи! От нащо було таке робити?! Ви знаєте, що таке собачий ніс? О... Нічого ви не знаєте... А я потім ще хвилин зо п’ять відпльовувався.


І про четверту дорогу (на схід-південь з Воловця, залізн.ст.) – це два катети до гіпотенузи, якою є східно-півд. дорога через горби.
Цікава тим, що є місце з настінним живописом. Паркан з блоків і на кожному по картині; деякі дуже вже дитячі, але загалом – всі гарні. Картини старіють. Поспішайте, бо хто-зна скільки часу їм зосталось...
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  • Страница 1 из 1

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать семь минус восемь = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Початківцям. Дрогобицький район. Прості гори.
Bobua » Пн июл 03, 2017 11:14

в форуме Туризм в Карпатах

1

300

Пн июл 03, 2017 13:59

сашко Перейти к последнему сообщению

Давайте вгадаємо район
Losth » Пн июн 09, 2014 17:28 1, 2, ВСЕ

в форуме Туризм в Карпатах

28

1496

Пн ноя 17, 2014 09:28

Treker Перейти к последнему сообщению

Сколівський район. Пішохідне обстеження.
Bobua » Пн сен 14, 2015 12:41 1, 2, ВСЕ

в форуме Туризм в Карпатах

20

2691

Пн окт 16, 2017 12:19

Pavel_77 Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club








При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2017 Eurotourist