Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Жанна, Екатерина, eee, Серж-Brodyaga, Burs, Ymka, Бармалейка

1, 2, ВСЕ
Автор Сообщение


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеПн сен 14, 2015 12:41 



Сколівський район. Пішохідне обстеження.


Доступність: легкодоступний район.
Залізничні станції: Сколе, Славське, Лавочне. 2-3 поїзди щодня з Києва.
Автобуси до Сколе-Львова з сіл (напр., з Орявчика через Козьову) — є.

ВітроЗахист: хороший і без скидання висоти. Навіть на Росохатських полонинах можна на самому хребті легко знайти захищену деревцятами місцину і спати під тентом (чутливий до вітру) в тиші й спокої.

Прохідність -- низька... Карта (стежок) застаріла абсолютно. Села вимирають... (в с. Сухий Потік дідусь казав про 4-кратне зменшення населення(!?). Хоча, якщо врахувати, що там майже 100% безробіття (бо натуральне господарство застарілими засобами виробництва невигідне в ХХІст. з будь-якої точки зору...) – то мабуть таки правда. І таке враження, що люди рідко виходять за межі окреслені найближчим чорничником. Напр., с. Риків. Дорога (й не одна) є вздовж села на півд.-схід. Є навіть дорога і така-сяка стежка до сільських „дач” (нежитлові будинки неподалік села :)). І навіть зникаюча стежка до останньої галявини є. А решта 400м до хребта -- то вже справжнє, неприкрите й безсоромне хвойне пекло (ліс, впалі дерева заросли ожиною... то гірше жерепів і тих завалів, що на вододілі південніше г. Кукул; десь у такому мабуть опиняться після смерті особи, що викидають скло і пластик в горах, мучать рослини і тварин... [почав згадувати свою карму: ловив комах, жуків, ящірок і роздивлявся, відганяв змій від стоянки; розрівнював землю і рослини під килимком; зд. непогано :), бо хижі звірі й кабани роблять значно страшніші речі...])


Отже, хороші дороги й стежки можна (й треба) навіть перерахувати (201х р. -- рік обстеження шляху):

*Від Славське на північ є (2015p) вершина 830.7м. Повз неї і йти. Хоча можна й зупинитись. Місце цікаве. Південніше гори гуде страшенно високовольтна лінія. Дивує і лякає, що купка будинків (на західній дорозі) майже впритул... Бо там напруженість ел-поля навіть чути. Чому людям не страшно? Північніше гори потічок. Але цікавий не він, а джерела (почистив 8.2015p), які є трохи південніше витоків потічка. Нижче джерело -- дуже незвичне. Бо заглибина не просто в землі під деревами, а в якомусь дивовижному живому кільці, створеному зд. корінням дерев і вкритому мохом... Щоправда там треба людину з сокирою (зрубати сухе дерево з напіввигорілою основою) і лопатою, щоби викопати велику калюжу нижче джерела, бо я виявив багато копитних заглибин біля нього, які й зумовлювали значну заболоченість. Спробував прорити русло, зробити калюжу вручну й замостити камінням людський підхід, але корови (я там застав одного разу 4-х) якісь підлуваті й замутили воду не лише в калюжі а й у джерелі. І головне ж, що до джерела підходили й не раз, воду мабуть пили, а листя на дні не з'їли. От же ж капосні жвачні тварюки! І так близько до Славська (якихось 2км!) в цьому мікрохребтику ще й олень мав нахабство хрипко гавкати. Куди котиться світ? Що буде завтра? Почнуть підходити і вимагати сіль як плату за прохід горами? Погрожуватимуть знайомими ведмедями? ;)
Неподалік (трохи вище й ближче до потоку) є альтернативне джерело і глибока яма з водою. Щоправда першого разу вода здалась мені гнилуватою (бо вона на сонці, а з одного боку рослини звішувались у воду й на них з'явилось якесь жабуриння. Але я рослини підняв (8.2015p.) і наступного разу (якраз коли корови зіпсули 1-ше джерело) вода в другому не мала запаху. Ця вода ближче до дороги і до неї майже не тре скидати висоту (вхід у хащі трохи вище від дерев'яних загорож коло дороги). До речі, була в мене думка, що не варто оприлюднювати інфо про настільки близькі до Сласька джерела (2км прямо і 200м вгору), але корови мене переконали, що вони можуть нашкодити значно більше від матрасників (а містечко ними аж заполонене!), лише найвідчайдушніші з яких ризикнули би так "високо" видертись. Бо навіть мені було важко... коли підіймався в спеку з наплічником 7кг у якому була ще й тижнева їжа, та кавун, помідори й огірки на додачу... ;) Наступного разу я вирішив що кавун того не вартий і його потрібно купувати у зручніших селах, добріших до мандрівників -- з пологішими шляхами відходу.

* Славське -- с. Грабовець -- с. Головецько -- с. Козьова -- Тисовець --- ???
Від „підковки” над Славськом йти далі на північ верхнім шляхом. На ньому є жовті мітки. Щоправда вони не покажуть де повертати на с. Грабовець (посеред вирубки). Тому мабуть і стежка заростає (унікальне видовище: дорога ніби зникла, а попереду дерево з жовтою міткою, і навколо нього якісь лапаті трави... і „тишина...” ;) Але не бійтесь, мітка не фальшива -- стежка далі знову з'явиться.
Вийшовши до сільських пасовищ (необ'їдені?) чи сінокосів (непокошені?) і пройшовши хв5 (не скидаючи висоту) можна знайти воду біля хати („дачі”?). Води мало (капає у стару замошену видовбану колоду (почистив 08.2015p). Але хороша.
І у самому селі мітки зд. не поможуть (головне не йти далеко вниз і не розраховувати на крамницю в тому селі, бо вона дуже вже дивна й працює лише (?) з 18 до 20 :) Далі, дивом знайшовши шлях з села (краще шукати нижче верхніх хат), йти до гори Маківка. Перед нею буде добре впорядкованмй меморіальний цвинтар пам'яті вояків УСС (1915p). Від якого дві дороги: коротка вниз на захід до с. Пшонець-Головецько і свіжа (5.2015p; до сторіччя битви) й довга автомобільна (хоча авто на неї зд. не пускають..., хоча це й правильно якщо врахувати тріщини на краю...) -- до місця виходу грабовецької річки до основної дороги (с. Тухля зд. вже туди доросло, принаймні „готельчиками”). Велотуристам це буде якраз. Бо і ухил незначний і потім їхати в с. Головецько теж буде непогано. Тихо (20хв без машин. Потім 12маш за 42[78]хв). І є гарне місце виходу кам'яних пластів (висота ~10м) на стіну дороги.
Тим хто йтиме цим маршрутом на південь -- тре бути вельми хитрими, інтуїтивно розвиненими людьми. Бо мітки 504маршруту перед с. Грабовець заведуть не в село, а в хащі! Це унікальне явище в історії маркуваня шляхів. Але не впевнений, що та „унікальність” втішить людину, яка йдучи за мітками по широкій дорозі (вгору!) згодом вийде на вужчу нову стежку (зд. створена влітку 2015p протягуванням впоперек схилу зрубаних дерев). Потім йти напівзарослою стежкою (терпимо). І зрештою скидати висоту до сільських полів. І вийти майже в те саме місце, що й на шляху з півдня. Це є неприємним з багатьох причин (нащо було набирати висоту???, чому скидання таке моторошне (хтось йшов, але дивно як то йому вдалось...) Тому варто або дочекатись доведення шляху до логічнішого кінця (якщо вже(!) чіпляють мітки, то є таки надія...), або відчути правильну стежку, яка піде через село. А ще краще йти з півдня.
Від с. Головецько на північ є проста і здебільшо широка дорога вздовж річок до с. Козьова. Щоправда чомусь без жовтих міток. Куди вони пішли з села -- загадка. Невідома навіть місцевим жителям ;). Але ця дорога цікава новонародженим притоком. Всі карти кажуть, що р. Сможанка має там два ліві притоки. Життя переконує, що є новий потічок між двома старими :) І вода в ньому на диво чиста (хоч супутникові фоти показують там вище по течії зд. стару вирубку). Принаймі, я кращої води на цьому шляху не знаю аж до кінця району (в Росохатських полонинах).
З Козьової є дороги на північ. Можна дійти до Тисовця (а далі радіалка по Росохацьких полонинах -- чит. нижче). Маршрут під номером 1 вже заріс (8.2015p.) і його нині вистачає лише на те, щоби від бетонної тисовецької дороги квадроцикли могли доїхати до найближчої сідловини (перед горою 1071м)... А до с. Коростів я не ризикнув прориватись. Не було чомусь натхнення шукати пригод на свій тулуб :) Ще свіжі були спогади про похід в ожині... Хоча таки цікаво, куди ж пішов 504 маршрут (бо його табличка перед г. Маківка обіцяла, що за 18км [з них 3км до с. Головецько] буде таки той Коростів...)


* Славське -- с. Тишів -- с.Плав'я-Риків -- с. Орява. -- с. Орявчик-Мита -- с. Сухий Потік -- Росохацькі полонини (радіалка).
Від „підковки” над Славськом йти далі на північ логічніше нижнім (західнішим) шляхом. Далі є поворот на висоту 882.3 (після неї дорога впоперек і вниз по г. Тростян або стежка вздовж потоку, але виведуть приблизно в одне місце; дорогою легше), перетнути село і до 897.7 (кількадесят метрів півн-західніше колиби є криничка під деревом, почистив 7.2015p). На північ пристойна дорога буде лише через гору Гарби (863м). Якщо когось зацікавить г. Плішка з її дивовижно крутою вершиною (71м на основі ±75м – то таки мали би бути круті ~44градусні схили), то, по-перше – з півдня мабуть не дійти, а, по-друге – її висота на карті зд. з помилкою, бо 500-м генштабівка пише 1017м а не 1071м (цифра з 1км генштабівки і 750картографії).
Тому через г. Гарби. Спуск до роздоріжжя. І одразу наліво від нього після каплички -- крамничка с. Плав'я. Далі варто суттєво пройти до с. Риків по асфальт і шукати широку дорогу вгору (щоби не йти хащами або буйнотрав'ям). А вже між висотами 842м (кумедно, аж дві зворотні геом.прогресії :)) і г. Романовець є гарні дороги-стежки. Вони виведуть і до справжньої, вирізаної в схилі, дороги лісорубів з маленьким джерельцем на її „стіні“ (якщо піти вгору; але тре зважати, що лісоруби втратили натхнення правіше г. Остри; на щастя поряд були (7.2015p) стежки вниз до села). Зате цією дорогою добре спускатись в с.Оряву. Від Оряви розумний шлях тільки один -- вгору селом і ще трохи через село Погар. Тре проминути дві працюючі крамниці і одну покинуту, аж поки не дійдете до дороги (направо) видимої з супутника (біла). Втім, ту дорогу активно розмиває і вона вже трохи схожа на яр. Навіть по сухій йти (вниз) було страшнувато. Але цілком реально. Вона має бути після висоти 830.3м. А от йти по хр. Довжки або хр. Дзвені без суттєвих втрат спокою (кропива в людський зріст таки навіює неспокій... а мурашники надземним об'ємом як кілька людей -- навіть лякають, бо що ж там всередині?..), нервів, поту, й ресурсу спорядження -- не вдасться, бо дороги заросли :( А жаль. Ці хребти ніби створені для походів...
Сідловина між 1041 і 1087.8 хороша ще й джерелом при дорозі (під березою; заглибив і почистив 7.2015p). Спуски два: дорога близько до лижної траси (2015p), але до неї тре трохи піднятись; і вниз з сідловини (2014p. вивела десь в с.Орявчик). Далі асфальтом можна піти в село Мита (до роздоріжжя на с. Росохач або підійнявшись на відріг – зрізати до с. Сухий Потік) чи до військ.тур.бази Тисовець (і походити по біатлон.трасах; в 2014p документи не питали). З усіх цих місць (роздоріжжя, кінець біатл.траси, і мабуть з середини с. Сух. Потік) можна легко вийти на Росохацькі полонини (г. Смерек як і г. Менчіл треба йти впоперек). А ними так само приємно дійти до межі району (джерело одразу ж нижче межі трав і високих дерев). Хоча чутливим людям мабуть варто шукати місце на сх.схилі, бо зах. може бути шумним. Але дивно: до сіл далеко, (навіть моб.зв'язку чомусь нема), а ревіння автівок інколи пробивається... Далі дорога малопомітна. Навіть здається що її нема (і по високуватих деревцятах посередині, і по колісних слідах, що не витримали випробування бездоріжжям, здались і зупинились впершись в малинник). Але ще трохи (до г. Тимков'ят) можна піти впоперек гори по новій(стан)-старій(мітка на дереві) дорозі. А після неї -- мабуть хіба що фанатам мазо... :( Таке кумедне враження, що район не хоче випускати мандрівників за свої межі ;).
Крім того, повинен існувати маршрут на схід від початку біатл.траси і до с. Коростів (бачив його на тур.карті в точці сходження сіл Мита-Росохач-СухПотік). Але вже не існує :( Або карта стара. Або велотуристи (які її друкували?) трохи погарячкували надихавшись "повітря" вздовж траси Чоп-Київ..?

І звісно ж два вищеописані маршрути можна об'єднати в кільцевий маршут.


* Від Славсько на південь --- дорога широчезна (2014p). Аж до вододілу має бути. Та й сам вододіл відкритий (~2010р) мандрівникам майже без винятків від польського кордону до жерепів в Горганах. Джерело „писана криниця” (позначене на карті) -- справді "писане", бо всі кому не лінь щось там біля нього намагались видряпати про свою унікальність...


* Від Лавочного до заказника Бердо дорога хороша й широка. Сам заказник занадто легкодоступний з півночі й приманює чорницями на дві останні вершини купу ягідників і то не піших, а на легкових машинах! Далі на північ легко дійти до села Нагірне. І все. Легкість закінчилась... Хто там казав, що Природу підкорили? ;) От же ж наївні... Та Природі тре лише злегка потрусити літосферою і від людства навіть згадки не зостанеться (чит. оповідання Р. Шеклі «безіменна гора», є українською).

* На південь від Лавочного можна піти на вододіл або на г. Ялинки і в село (саме село і його крамниця, і дитсадок чи школа, і церква на перемичці між хребтиками! до речі, у дитсадка була якась смішна назва). Потім на гору Ільза (гм... знову смішна назва як і коротенький лиж.витяг, який я там бачив; вважатиму ці місця найсмішнішими в районі ;)) і вниз на південь є така-сяка стежка.


* Сколе. Цікавий маршрут на північ до с. Майдан. Навіть маркований. Втім, тут ситуація подібна до Росохат.пол. -- легкою є південна частина. А половина ближча до села Майдан (то вже село іншого район, зд. Дрогобицького) – йти важче. Хоча було прохідно (2011p) і на диво безлюдно як для першого тижня в травні місяці...


А якщо ситуація не зміниться на краще, то й ці нечисленні дороги заростуть. І нац.парк „Сколівські Бескиди” стане унікальним "парком" -- недоступним людині... Зате зубрам буде приємно :) Вже зараз звірі в Карпатах нахабніють на очах. Дрібні руді олені хрипко гавкають в будь-який час доби майже біля мандрівників. Можуть і вдень на відкритому просторі неподалік села швендяти й шуміти (бо саме вдень я зрозумів що то не великий і не кабан, а якась мала дрібнота...), а можуть і вночі перевіряти слух оточуючої біосфери... От зросте їх популяція в кількадесят разів, підтягнуться ще якісь тваринки до суч.акустичних віяннь і не тре буде їхати в сельву, щоби дізнатись що таке ніч в джунглях...
А ще серед білого дня якась кровожерна тварина (на них одна надія у шанувальників тихої Природи, бо де мисливці???; хай шукають всіх шумних істот [і шукати ж легко] і їдять, або хоч надкусують ;)) ганялась за чимось пискливим, але крупненьким копитним (бо дуже вже вони шаруділи в хащах-кущах...). Вибігали й на відкрите місце на відстані десятків метрів від мене...

Чи є можливість запобігти тотальному заростанню Карпат? От якби вдалось якось заохотити лісорубів:
1) вирубувати передусім хребти (напр., було би добре якщо закон про природокористування явно дасть їм можливість робити це (плюс/мінус скількись там десятків метрів від хребта вниз) без отримання будь-яких додаткових дозволів(!). А от схили якраз треба берегти, або хоча б чіпати менше (щоб запобігти їх розмиванню і потопам в понизов'ї) і залишати смуги лісу впоперек схилів для їх укріплення;
2) доводити лісорубні дороги (теж без отримання будь-яких дозволів(!) від одного села до іншого або від однієї наявної дороги до іншої прохідної дороги (а не кидати все посеред хащі, як то роблять в с. Орява :().
-- то можливо ще буде можливість цікаво мандрувати Карпатами і в майбутньому.
Але як пролобіювати таку лібералізацію законодавства?



Економічна точка зору: (що вдасться купити в сільських крамницях)
* Район занадто бідний. Звісно ж піший похід сам по собі є неабияк економним способом життя, бо дорога їжа (== швидкопсувна) може бути куплена лише на перші дні походу, а далі неминучими дешевші види їжі (крупи, цукор, олія...) Але в Сколів.районі майже повсюдно є ще одна халепа --- села бідні (винятки: Сколе, Славське; інколи Головецько, Козьова, ?). Тобто, в крамницях нема не те що йогурту, а й навіть тверд.сиру; гарантовано можна купити хіба що горох, цукор, хліб і мабуть олію; можуть бути, а можуть і не бути вівс.пластівці, сир косичка (але ж і рідкий дим їсти не хочеться) і кепська ковбаса за 60-65/кг (рідко коли дорожча й краща); а пряники, печиво, цукерки, морозиво... я похідною їжею не вважаю (як не вірите, то спробуйте на таких харчах хоч тиждень походити...) та й взагалі -- хіба то їжа, а не отрута? Як наслідок: навіть не економлячи і навіть по завищених цінах (дивно, але в бідному селі ціни товарів більші аніж у багатших місцях...; і за що така несправедливість?) потратити в місячному поході вдасться щонайбільше 1/2 прожиткового мінімуму (і саме тому правильна його назва мала би бути „рівень бідності” як то є напр., в амер.вікі, бо ж прожити на той "мін" навіть при гірських навантаження можна й два (3...?) місяці...
Тобто, витрати в поході в Скол.районі можуть бути нині меншими 1$ в день (а це найнижчий рівень бідності за методологією ООН) І це НЕекономлячи! Де ще в світі нині так дешево жити? Не рай-ОН, а просто рай для ощадливих людей :). От лише халепа, що нині в Україні заощаджувати зовсім і невигідно. Бо коеф.паритету купівельної спроможності десь так = ~4 [торік макс. у світі було ~3.7 в Індії], ціни низькі, зарплати малі [в $]. Та й працювати відповідно теж зовсім „не в тему”... Особливо якщо для того тре жертвувати тривалістю походів!
Отже, саме час відпочивати й тратити заощадження. Йдемо в похід, й розходжуємо стежки :)
А Сколівський район затято заважає тратити... Тому мандрівникам з гурманськими схильностями в затяжних походах тре прокладати маршрут через Сколе -- Славське (+можливо с. Головецько, с. Козьову)... Або ходити іншим районом (Іршавський [2015], Міжгірський [2014] і т.п. з багатшими селами), а Сколівський відкласти до тих часів, коли економити стане вигідно (тобто, коли коеф.паритету в Україні повернеться до звичної нам двійки; шляхом кратного зростання грв цін, і зарплат, мабуть...; або й взагалі впаде до 1 (як то є у розвинених країнах світу, до яких ми зд. хочемо дорости...)
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 05.04.2008
Посты: 3486
Откуда: Львів, Долина



СообщениеПн сен 14, 2015 14:31 


Дзвенів, Довжки..
Моя родина по мамі з Оряви. На Дзвинові пасли худобу в дитинстві, в Довжки ходили по гриби та ягоди. На Дзвенів можна було нормально виїхати фірою. Ех, коли то було.
_________________
stezhky.org.ua


Зарегистрирован: 14.08.2013
Посты: 20



СообщениеПн сен 14, 2015 19:38 


Завжди любив читати оповіді/роздуми Bobua (Шеклі теж :)).
Прекрасний стиль.
Стосовно 504 маршруту - він йде до Парашки.
Зустрічав його на Секулі (ділянка хребта між Козьовою та Коростовим, ближче до Коростова).

На цьому фото він метрів 300 вище від хати:

Изображение

Далі із Секула жовта марка дивним чином звалює лісом, на перший погляд без стежки, не вздовж хребта, вниз у напрямку Коростова (схоже маркували по прямому азимуту на Парашку).
Принаймі я з Секула спускався на початок Коростова не по 504.
За Коростовим 504 марка виводить прямо під вершину Парашки.
На фото - вихід з межі лісу на поляни метрів за 200 від вершини Парашки:

Изображение


Зарегистрирован: 23.05.2005
Посты: 1141
Откуда: Киев



СообщениеСр сен 16, 2015 15:08 


Не знаю, як кого, а особисто мене гріє думка, що є ще у нас місця, де звірі можуть собі дозволити "нахабніти на очах" :)


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14.04.2014
Посты: 93



СообщениеСр сен 16, 2015 18:12 


Доброго та Мирного Дня усім! Може хто вкурсі звідки починається 503 маршрут (підозрюю що десь в районі Парашки або Східниці). Марку зустрічав на теренах від Виділку аж до польського кордону (захід - північний захід від Парашки хребтами аж по кордон, паралельні маршрути 5002, 5003, 5004 в районі витоку Дністра). Цікаво просто
Изображение


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 23.12.2009
Посты: 83
Откуда: Львів



СообщениеПн сен 28, 2015 20:31 


Не зрозумів думку про лісорубів і мисливців на звірят.
Рекомендую сходити хоча б у Польські Бескиди і подивитися як там "боряться" із тотальним заростанням гір. Якийсь сюр написали.
Про яке заростання мова іде, коли Бескиди вирубують з року в рік суцільними ділянками?


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеПт окт 02, 2015 15:17 


то чому ж район заростає?

Ymka 
Пн сен 14, 2015 15:31 

Дзвенів, Довжки.. 
Моя родина по мамі з Оряви. На Дзвинові пасли худобу в дитинстві, в Довжки ходили по гриби та ягоди. На Дзвенів можна було нормально виїхати фірою. Ех, коли то було.

А тепер не можна...
А що поробиш?
Мене взагалі дивує, як будь-яке традиційне с.г. могло існувати в горах. Хіба що в ту сиву давнину, коли в степу було занадто небезпечно жити, а гірська Природа ще могла усувати наслідки людського господарювання, поки воно було низькопродуктивне. Але нині хіба що десь на рівнинах в Аргентині (і може в Україні) можуть швендяти стотисячні стада худоби. В горах за рік таких "розваг" – ґрунту вже не буде (сам бачив як на сільськ.пасовищі череда, і то не вся, а ~третини села, яр видовбала десь так за 2 роки...) Та й як самій худобі то подобається – ходити вгору-вниз?
Майже те саме з вирощуванням рослин. Як? Якщо там інколи кілочок в землю (= в каміння) запхнути не вдається. Та й дерева мабуть зручніше на рівнинах саджати й рубати.
Зостаються:
1) Чиста вода (яка нині стікає в брудні річки).
2) Ягоди. Але лише ~три місяці на рік.
А отже горам треба би заробляти якось інакше... От дивує мене: чому люди в селах не вивішують таблички з надписами: продам (молоко, сметану, масло, мед, кімнату на ніч...) Бо з часом набридає ходити й питати (безуспішно) самому. І програємо ми всі...

І от в районі з гарним наскрізним транспортним сполученням майже все, крім нечисленних матрасних місць, занедбано й заростає хащами...
Що більше обмірковую стан цього району, то менше розумію: як Карпати, що так добре сполучені з містом-мільйонником, можуть аж так заростати й дичавіти? Всього пари годин досить, щоби за смішні гроші доїхати напівпустим приміським поїздом. І вже можна йти в гори. Їхати через Франківськ має бути суттєво довше. Їхати на ужоцький перевал – замало гір і доступних напрямків. Де відпочиває Львів і чи відпочиває взагалі? Чому не їдуть в Карпати в своїй області (було би патріотично)? Бо людей з наплічниками я майже не бачив... І аж цікаво: скільки ягід згниває, поки містяни їдять банани...

Все-таки вражає скільки зусиль докладають люде, щоби перетворити своє життя на пекло... Бо науковці й інженери зробили все і навіть більше, щоби наростити ККД людської діяльності й полегшити життя. А люди, замість скористатись додатковим вільним часом – ниють, вовтузяться і б’ються... І мабуть досі думають, що живуть так само погано як і століття тому.
А насправді ж було набагато гірше. Я так розумію, що років 100-150 тому життя було дійсно мерзенне. Можливо не таке погане як у рабстві, але кепське... І люди були змушені "працювати за їжу":
„ Андрій Дмитрук
Спадкоємці. (оповідання)
...
– Дуже добре. Я жартома назвав свою оселю гасієндою святого Георгія... Будинок споруджено із справжніх соснових дощок. Недавно я одержав відпустку і, звичайно, полетів до себе, в чудовий вересневий Орегон... Уявіть собі: веранда, вечір, комарі під ковпаком настільної лампи, чашка чорної кави... У верхів’ях бубонить вітер, а біля стовбурів – тихо, тепло, темно. Кажани над будинком – раз туди, раз сюди... Так ось, посидів, випив кави і пішов спати – втихомирений, на себе не схожий. Серед ночі прокидаюся. Тиша. В кімнаті ні кванта світла. За вікном – контури гілок і зірки. Лежу й думаю: чому прокинувся? А на душі тривожно. Голова пашить. Ніколи зі мною цього не було. Так ясно уявилося: адже це злочин – не спати, світанок скоро, а тоді... Уже й калачиком згорнувся, і очі заплющив старанно. Та надто сильний був мій аналіз, і я вчепився за свій незрозумілий страх – що «тоді?» Навколо був холод, Валентине, лютий холод. Точніше, очікування холоду... Хапатися за останні крихти сну, а потім іти, поспішати кудись... Мені ввижалися небачено похмурий шлях, блукання по мертвому, тісному, розділеному на клітки простору. Там нема небезпеки, а є тільки вбивча одноманітність роботи, коли хочеш спати і не можеш. Інакше станеться щось жахливе. День за днем, рік за роком, як вічний двигун... І очі в кімнатній темряві. Я був не сам. Хтось обережно й тихо стежив за мною, боячись стурбувати – стежив по-собачому, голодними очима. Життя його залежало від мене, тільки від мене. Я – брудна, отупіла людина-двигун – був годувальником, господарем життя кількох іще слабших істот. Вони чекали мене, коли я повертався ввечері, немов первісний мисливець із джунглів; вони оберігали мій короткий сон, боячись кашлянути в задушному повітрі моєї конури... Я чув запах... Ні, вранці все скінчилося. Пізніше мені вдалося дізнатися... Колись тут, де нині мій ліс, було величезне місто. Навіть тепер іще археологи знаходять серед сосон іржаві каркаси будинків, завалені тунелі. А в місті жили мільйони людей. Вони народжувалися, росли, плекали свою злість: їм не вистачало кисню, світла, простору. Вони гризли себе й інших, заздрили, створювали ілюзії... І працювали одноманітно, ординарно, всі як один, із покоління в покоління – спочатку мучилися, потім звикали, тупішали, рефлекторно виконували завчені операції. Старіли, вмирали... Тієї ночі я став одним із них... – Ясно, – мовив Вишневський і підвівся з-за столу. – Ви не перший. І не найважчий. Справа в тому, що в Землі величезне минуле. Його відгомін найкраще чути в пустельних заповідниках. Лишаються не тільки іржаві каркаси – нічого не губиться в часі! Ви здорові, Іржі. Це просто невідомий науці вид інформації, так би мовити, довготермінова телепатія – записані незрозумілим кодом почуття й думки наших предків.
...”

Але ж зараз 2015p. Чому підкреслене так схоже на суч.умови. багатьох людей? Для чого працювати 5днів (40годин) щотижня (як проклятому) якщо поряд купа безробітних (~2млн за методологією МОП і ще мільйонів 6 прихованих безробітних, якими інколи називають селян, що живуть старовинним натуральним господарством; в сумі це більше третини всіх працездатних [~21млн] жителів України!) взагалі не мають можливості працювати по сучасному? 5*8=40 — це ж норма 100-річної давності! А за 100 років неабияк зросла продуктивність праці. А отже майже кожна людина може зробити значно більше, аніж тоді. То чому нема змоги (заборонено навіть в КЗпП) працювати менше (напр., три дні на тиждень), а відпочивати більше? Яка-така "бідність" змушує людей заганятись? Це явно щось несправжнє, фальшиві потреби, надумані. Ось як це описував Альберт Гор у книзі „Земля у Рівновазі”:
ЗЕМЛЯ
У РІВНОВАЗІ
...
12
Розладнана цивілізація
В основі кожного людського суспільства лежить мереживо переказів і теорій, які намагаються відповісти на засадничі питання: хто ми й навіщо ми тут? Але тоді, як руйнівний характер нашого ставлення до природи стає дедалі виразнішим, ми починаємо замислюватися, чи не втратили старі оповіді сенс, й іноді заходимо так далеко, що ладні вигадувати цілковито нові, аби вони вказали, у чому полягає смисл і призначення людської цивілізації.
...
... А погляди «глибоких екологів», хоча і небезпечно хибні, все ж таки провокують поставити суттєве питання: яким має бути нове пояснення стосунків між людською цивілізацією і Землею — та як ми дійшли до такої кризи? Одна частина відповіді зрозуміла: наша нова теорія мусить закладати підвалини для природних і здорових стосунків між людьми та планетою.

...
Наполягання на верховенстві кори головного мозку обходиться нам надто дорого, адже за своїм неприродним завданням безтілесний розум має нехтувати інтенсивним психічним болем, що породжується постійним скніючим усвідомленням того, чого не вистачає: досвіду тілесного існування як цілості буття фізичного і духовного.
...
Більшість людей, реагує на психічний біль так, як і на будь-який інший: замість шукати причину, вони відсахуються від нього, намагаючись його якнайшвидше позбутися або, навпаки, ігнорують. Одна з найефективніших стратегій, щоб знехтувати психічним болем, — це відволіктись від нього чимось приємним, або таким, що забирає багато душевних сил і змусить про нього забути. Як тимчасовий засіб таке відволікання не обов'язково шкідливе, але залежність від нього протягом довгого часу стає небезпечною і, зрештою, може стати певного роду згубною звичкою. Справді, можна довести, що кожна згубна звичка викликана сильною та нагальною потребою відволіктися від психічного болю. Отже, згубна звичка — це є спосіб відволікання.
Традиційно термін «згубна звичка» вживається щодо алкоголю або наркотиків. Але нові дослідження поглибили наше розуміння цієї проблеми, і нині вже доведено, що люди можуть впадати в залежність від багатьох занять і типів поведінки — приміром, від азартних ігор або нестямної праці, або навіть безперервного перегляду телепрограм, — аби вони тільки дозволяли уникнути небажаних почуттів. Кожен, хто чогось дуже боїться — інтимного зв'язку, невдачі, самотності — потенційно вразливий до тієї чи іншої згубної звички, бо психічний біль викликає сильне бажання відволіктися.
Сучасний розрив між розумом і тілом, людиною та природою породив новий вид згубної звички, а я вважаю, що наша цивілізація вже дійсно від неї узалежнилася: ідеться про споживання самої Землі. Це згубне заняття відвертає нас від болю за втраченим: безпосереднім відчуттям зв'язку з барвистим, дзвінкоголосим і невгамовним світом природи. За марнослів'ям і затятістю промислової цивілізації криється наша глибока самотність і прагнення з'єднатися зі світом, що може зміцнити наш дух та наповнити почуття багатством і безпосередністю самого життя.
Ми можемо вдавати, ніби не помічаємо цієї порожнечі, але вплив її відчутно у неприродній мінливості наших неконтрольованих реакцій на деякі речі, що з ними стикаємося. ...
...

Так само і наша цивілізація все міцніше тримається звички щороку споживати дедалі більше вугілля, нафти, свіжого повітря та води, дерев, родючої землі та маси інших речей, що їх ми відбираємо у планети, перетворюючи не так на засоби існування чи житло, як радше на те, чого не потребуємо: силу-силенну сміття і забруднення, товарів, на рекламу яких витрачаються мільярди, аби переконати нас в їхній необхідності, надлишок продуктів харчування, що збиває ціни в той час, як самі продукти стають відходами, різноманітні розваги та відволікання. Ми наче квапимося загубитися у розмаїтті форм культури, суспільства, технології, інформації, ритуалів виробництва та споживання, а платимо за це втратою свого духовного життя.
Свідчень цієї духовної втрати чимало. Так, психічні захворювання різного типу дійшли вже характеру епідемії, а особливо у дітей. Три головні причини смертності серед неповнолітніх — нещасні випадки, пов'язані з вживанням наркотиків та алкоголю, самогубства і вбивства. Відвідання крамниці зараз вважається відпочинком. Матеріальних цінностей сьогодні нагромаджено найбільше за всю історію, — але те саме стосується і кількості людей, які відчувають у своєму житті порожнечу.
Потужні рушії відволікання, набуті промисловою цивілізацією, спокушають нас, обіцяючи повне задоволення бажань. Нові можливості людини накидати свою волю світові здатні забезпечити
великий «кайф», який мало чим відрізняється від того, що його відчувають наркомани, коли наркотична речовина, введена в кровообіг, починає впливати на мозок. Але це відчуття швидко минає, не давши справжнього вдоволення. А метафора наркотичної залежності принагідна і в іншому аспекті. З часом, для підтримки задоволення на певному рівні, наркоман потребує дедалі більшої дози наркотику; наша цивілізація також мусить усе вище підносити рівень споживання. Але чому, щороку споживаючи дедалі більше природних ресурсів на душу населення, ми це вважаємо природним та закономірним? Чи ми потребуємо більшого рівня споживання, щоб досягнути того ж ефекту відволікання, якого раніше досягали, обходячись меншим? У публічних дискусіях про спроможність науки, технології та промисловості надати нам нову й страхітливу владу над природою, нас іноді не так цікавлять серйозні аргументи за і проти, як гострі відчуття, що завжди супроводжують перше використання нових удосконалених засобів людської зверхності над Землею.
В основі згубної залежності лежить оманлива надія зазнати яскравості та безпосередності реального життя, уникнувши необхідності знайомитися з його зворотнім боком — страхом і болем. Наша промислова цивілізація обіцяє нам щось подібне: прагнення щастя та комфорту понад усе є першорядним, і нас заохочують вірити, що споживання нескінченного потоку блискучих нових продуктів є найкращим шляхом досягти успіху в його реалізації. Обіцянка легкого вдоволення бажань така спокуслива, що ми ладні радо забути свої справжні відчуття та відмовляємося від пошуку правдивої мети й змісту нашого життя.
Але ця обіцянка завжди облудна, бо залишається потреба справжності. ...

...
+
Існує залізне економічне правило: коли ми щось оподатковуємо, то отримуємо менший його обсяг; коли ми щось субсидуємо, то отримуємо більший його обсяг. Зараз ми оподатковуємо роботу і субсидуємо виснаження природних ресурсів — і та, і друга політика сприяють високому безробіттю і марнотратству природних ресурсів. А якщо б ми знизили податок на працю і одночасно підняли податок за спалювання викопного палива? Цілком можливо змінити податкову систему таким чином, що загальна сума податків залишиться на тому ж рівні, ми уникнемо несправедливого оподаткування і «регресивності» і при цьому будемо сприяти постійному зниженню рівня забруднення.

І так і є: якщо людина не знає чим заповнити дошкульну порожнечу, то пробуватиме всім, що трапиться під руки. Але чи можна те смикання називати життєвими потребами? Чи доречно називати речі, послуги, місця, які були нав'язані дієвою рекламою (проти беззахисної свідомості), справді необхідними?

Бо правду писав Майкл Крайтон (книга "держава страху"), що життя ще не було таким легким і зручним як нині. А ще ж не відбулась третя пром.революція! Втім, вона вже близько, майже поряд: http://m.tyzhden.ua/publication/50466 і http://news.finance.ua/ua/news/-/359363/10-profesij-yaki-u-lyudej-skoro-vidberut-roboty Хоча й не ясно чим закінчиться: або ще більшим безробіттям, або пристойним життям для всіх? Припустімо, що кращим життям. А якби ще й кордони були відкриті не лише диким тваринам, а й людям; а в лісах було би багато доріг і крамничок; а в гуглокартах позначали би місця, де найближче до стежок є вода... (до речі, чи можливо понаставляти в карту точок офлайн, а потім якось їх відіслати в гуглю?; а тоді безпілотник використовувати просто для остаточної перевірки на місці :), то можна було би мандрувати в теплі (й з легким спорядженням) – мабуть нескінченно... Хоча..., це перебір :).

І чого люди скаржаться на життя (навіть в суч.умовах)? Мабуть тому, що не ходять у походи і не знають як мало насправді треба людині (причому, що менше – то легше йти ;))... У лісі – завжди чисто (в ідеалі «живий килим»), гарні повітря й вода (якщо вдасться знайти :). І загалом доброзичлива Природа (не їсть заживо) й Погода (не змінює миттєво умови на смертоносні, принаймні влітку). Вдома – купа мотлоху, плутається під руками й ногами, затято збирає пилюку, повітря засухе, вода гнила або мертва... Зайві м2 (якщо порівняти з площею, яку накриває тент/намет), а відтак і подвійно зайве опалення, яке неможливо пустити через лічильник та й взагалі вимкнути на більшу частину опал.сезону (а хотілось би, бо як же ж це тупо – ходити взимку неодягненим, втрачати загартованість, хворіти... оплачуючи все це купою грошей...) І разом з тим: абсолютно недостатні м2, якщо порівнювати навіть з найменшими галявинами (не кажу вже про простір, напр., з півн-зах. схилу Петроса). Не дивно, що одомашнені люди ;), запрограмовані рекламою на надспоживання – такі злющі... їм таки є на що злитись... Моторошне життя, яке для багатьох минає щороку 11міс [в т.ч. і в пекельні місяці міського літа = + купа градусів цельсія до норм.рівня, які часто називають "глоб.потеплінням"] в режимі: наввипередки, інколи й "по головах", бігти до рабовласників по роботу, потім систематично не висипатись (вставати по будильнику), лізти в переповнений транспортний потік, ще додавати 8годин "нервів", і зрештою отримувати убогу зарплату – неабияк пострижену тими рабовласниками (а вони мають таку можливість завдяки лютій конкуренції раб.сили і відповідно її неминучому знеціненню; хоча з іншої точки зору – для Природи таки краще, щоби люди об’єктивно були не надто багаті, тоді вони менше їй зашкодять), і все тратити на незрозуміле (й загалом непотрібне) "сміття" навіяне рекламою... Й насилу дожити до наст.зарплати... Й витрачати купу грошви на відпустко, яка мало чим відрізняється від життя вдома... А найшвидша можливість заховатись від техно-шуму -- лише вдома (якщо добре зробити вікна, і якщо пощастить з сусідами), бо біля міста шум дістає і на годинних відстанях в лісі, а особливо -- на рівнинних полях...
Невже наявність під боком великої кількості крамниць і можливість потратити багато "прож.мін" в міс. дає життю кращу якість? Якесь особливе відчуття "багатства"? А важкість в шлунку є задоволенням? А кольки в боці (десь біля печінки чи нирок) теж? Бо в поході, треба визнати, таких відчуттів не буває, переїдати не вийде... ;) Але, чомусь, лише нечисленним мандрівникам краще активний відпочинок (навіть з простою їжею, дешевою, яка обвалює витрати в рази, порівняно з міськими), аніж дивне життя за розкладом (чужим) у місті... Та й я поїхав додому, змерзши восени в 700грамовому спальнику. :) І зарядити акуми від сонця вже було складно (хмари, дощі). А може ще й неприємних вражень накопичилось забагато від складного пошуку стежок і води?
Про "розладнану цивілізацію" більше є у Альберта Гора (книга «Земля у Рівновазі», є укр. і в інеті) – розтягнуто на багато-багато сторінок ;), але цікаво.

А тим часом, навіть на перенаселеній планеті, неходжені ліси перетворються на хащі..! Дивовижно...





senet
Пн сен 14, 2015 20:38
Завжди любив читати...

Йой! Рідкісним птахом є читач у скаженому суч.світі, який "твітає" онлайнових людей як горішки. Не кожен долетить до середини допису :), а тим більше – книжки. В таких умовах особлива повага письменникам (+ художнім, технічним і науковим редакторам), які вже написали скількись там млн книг і ще й нині інколи пишуть (якісно) щось цікаве й корисне, щоби я (і ще хтось) мали що почитати :) А це особливо цінно у відпочинковому поході.


ще фальшиве маркування?
Стосовно 504 маршруту - він йде до Парашки.
Зустрічав його на Секулі (ділянка хребта між Козьовою та Коростовим, ближче до Коростова).

Кепсько. Я сподівався, що щось недобачив і є неперервний маркований шлях. Напр., з с. Головецько не йти в Козьову, а повертати на схід північніше від села по горах 921.6, Обнога, Кремінні, Київець... Хоча й неясно як там ховатись від шуму...
Але якщо мова про г. Секул (1057м), то єдиний розумний шлях з неї до с. Головецько мав би бути через с. Козьову. Бо спускатись на трасу Е50-М06 є сенс лише в село (заодно й по їжу). А отже, шлях повинен йти по хребту через (або впоперек) гори 1021м, 1226 (г. Кремінь), 1071.4. Але я підходив до останньої з півд.заходу (по старовинних мітках з номером 1 :) й не схотів дертись вгору, бо не бачив стежку. Отже, або це якийсь нелогічний маршрут (в обхід села), або він маркований уривками (в надії, що стежка з’явиться сама собою?) Хоча мені зд.: аніж таке маркування, то краще ніякого...
Але як хтось хоче йти в “золоту осінь”, то спробуйте знайти опис 504 маршруту від його "виробників" :) гуглею, бо має ж бути якась користь від інету. ;)
Навесні район навряд чи згодиться, бо цього року я їхав в квітні й думаючи де ж вийти з поїзда – спостерігав таку зміну пір року: в Сколівщині біля залізниці все було гарненько засипане свіжим сніжком. У Воловці проглядала трохи чорна земля, але ще працювала метеостанція і я знав що робиться на Боржаві й чому не варто виходити. А от Свалява мене звабила весняним виглядом. Хоча то був підступ і таки довелось на більшій висоті брести в снігах аж поки не вийшов на південий схил хребта – там все тануло швидше й на більшій висоті. Надалі, мабуть, варто брати квиток не до Мукачева, а аж до Ужгорода, щоби одразу заїхати на ті низькі й теплі південно-західні Карпати :)



і все-таки тварини там занадто нахабні ;)
Zheka
Не знаю, як кого, а особисто мене гріє думка, що є ще у нас місця, де звірі можуть собі дозволити "нахабніти на очах"

А холоднокровні змії теж гріють? ;) Чи з усіх тварин лише хутряні ссавці розчулюють? (є точка зору, що саме їх звірями звуть, хоча вел.тлум.словник цього чомусь не підтверджує).
1) Сколівський район. Літо 2015. Я знайшов вдале місце на ніч (між Головецько й Козьова) лише на лісовозній дорозі. Сиджу, жую. Тихий, мирний. Чую шурхіт з боку земляної стіни над дорогою: змія звиваючись сповзає. А відстань ~1м. Я мільйон років так не лякався... :) Вона заплуталась в складках лежачого тенту. Якось виштовхав її звідти. Повзе геть. Але повертає вгору по стіні. А це аж надто близько до мого місця. І мені таке сусідство зовсім не подобається... Страшно, якщо там і заляже. Пару метрів відстані – таки замало. Почав проганяти її далі. І було таке враження, що змія ще й огризається... ;) Де, де повага до т.з. "царів природи"? ;)
Але все скінчилось добре. Жоден Bobua (без намету, під тентом!) і жодна змія – не постраждали :))).
Дивна якась поведінка плазуна. Вони мені завжди здавались значно розумнішими, аніж мало би бути з такою малою головою. Бо, напр., біля Воловця змія повзла за жабою, потім побачила мене, повитріщалась і поповзла назад (а от жабі було байдуже -- мало по ногах не потопталась ;)
А мо сколівська хотіла мене залякати й прогнати, бо там (у найближчій калюжі) плавала її мала копія (згодом виявив)?
Добре, що хоч в спальник не залазять, бо переходити з під тента в намет я не хочу. Він і важчий (1.2кг/0.8=1.5pази!) і "закутає" мене в пластик = позбавить можливості спати на „живому килимі”.
А ще трохи раніше бачив одну спускаючись з Росохацьких полонин. Навіть не бачив, а почув (надвечір) як вона переповзала дорогу позаду мене. Нахабство зовсім безпричинне, бо калюж поряд не було.
2) Цей же район. Ще в 2008р. я там знайшов (без стежки) дивовижне місце на г. Гостилів. (або на г. Добце; обидві східніше г.999м на зах.межі району і північніше заказника Бердо). Вершина плоска й з чорницями. Купа комарів, що для Карпат незвично. Переживши ніч, зранку тихо повзаю і їм ягоди. І раптом бачу що за кілька метрів сидить якась собачо-вовча морда й зирить на мене. Неприємно було. Нащо підкралась? Почав за нею ганятись, зд., з недобрими намірами :) Втекла й навіть не гавкнула для мого заспокоєння... Але таки сподіваюсь, що то була забута мисливцями (вчорашніми) собака (здичавіла?), бо кепсько якщо вовки можуть так близько підходити й підглядати.
Але бігав недарма, бо виявив цікаву особливість ґрунту – пружинить під ногами. Здалось дивним. Штрикнув палицею – вона зайшла в глибину майже на 1.5м! Люди, що прийшли по чорниці, казали що там було озеро й завод(?)
3) Міжгірський район (майже поряд). 2014. Осінь. Біля с. Синевир перечекав дощі. Зранку сиджу, зд., крупу перебираю. Раптом щось мале й чорне кинулось до напнутого тента. Я теж смикнувся і побачив білку. От кілька мотороших митей витріщались, а я думав: скажена?, кусатиме?? чи просто щось вкрасти хотіла, а я приспав її пильність своєю малорухливістю? Пощастило... Побігла назад. :)
4) Інше село неподалік. Колочава. Травень 2012. Я щонайбільше в десяти хв. від села (там дивовижно красиве поєднання саду і пасовища). Вечір. Темніє. Визирнув з під тента й бачу лисицю, яка чимчикує в село. Мабуть почула мене. Завмерла. Подумала. Трохи відбігла (чи просто відійшла, вже й не згадаю, наскільки та малеча була нахабна), посиділа, ще подумала. Й таки пішла назад в гори... І якась курка їі, мабуть, не дочекалась... Став на заваді єднанню двох сердець. Каюсь.

Але безсумнівною перевагою всіх вищеперерахованих нахаб є їхня мізерність, неїстівність і безшумність. Якщо не бачити -- то можна спати спокійно. А от олені дарма дражняться... ;) Бо натраплять на зграю голодних туристів і...
І от чому люди повинні на природі поводитись тихо (щоби не лякати тварин), а самим тваринам це вже не обов'язково? ;)
Є точка зору, що вони у себе вдома, а ми у них гостюємо. Але думаю, що це доречно для всього, крім доріг. Ходячи ними ми ж майже не зазіхаємо на їхні місця. Бо навіть звірячі стежки (якщо такі й існують у насичених струмками Карпатах) навряд чи нам потрібні. Звірі ж низенькі і по їхніх стежках хіба що повзати (як в жерепах)...
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 14.04.2014
Посты: 93



СообщениеВс окт 04, 2015 12:10 


дискусія зприводу чого: хто кого?, ми природу чи ПРИРОДА нас?


Зарегистрирован: 14.08.2013
Посты: 20



СообщениеСр окт 07, 2015 17:16 


Bobua писал(а):...
І от в районі з гарним наскрізним транспортним сполученням майже все, крім нечисленних матрасних місць, занедбано й заростає хащами...
Що більше обмірковую стан цього району, то менше розумію: як Карпати, що так добре сполучені з містом-мільйонником, можуть аж так заростати й дичавіти? Всього пари годин досить, щоби за смішні гроші доїхати напівпустим приміським поїздом. І вже можна йти в гори. Їхати через Франківськ має бути суттєво довше. Їхати на ужоцький перевал – замало гір і доступних напрямків. Де відпочиває Львів і чи відпочиває взагалі? Чому не їдуть в Карпати в своїй області (було би патріотично)? Бо людей з наплічниками я майже не бачив... І аж цікаво: скільки ягід згниває, поки містяни їдять банани...


Особисто я, як львів'янин надаю перевагу "дальнім" Карпатам, а ніж Бескидам з декількох причин.
Мене приваблюють полонини, справжні гуцульські полонини, ліси по краях полонин, де можна зручно стати на ночівку, отари овець, власне овець (не корів), кількість яких катастрофічно зменшилась у порівнянні з 80-ми, які ще можна застати на Верховині, Путильщині, Рахівщині, Свидовці і т.д., де можна поспілкуватись з пастухами, в котрих можна купити бринзу, будз, вурду (а колись просто пригощали цим задарма або в обмін на пачку Орбіти чи Прелук, через що я, власне, сам не куривши пакував цигарки у наплічник), приваблюють високі хребти, не надто заліснені проте і не надто відкриті (через те лише зрідка - Боржава, Красна, Свидовець), їх плавні бокові відроги, плаї, фірштаки, райтштоки, копанки, манять безлюдна (хоча мабуть уже ні) казковість Чивчин чи Гриняв, кам'яні розсипи Горган, коли досхочу находившись по цекотах вискакуєш на м'яку трав'янисту полянку; коли ж хочеться трохи екстріму - вирушаєш на Аршицю чи Чорну Кливу (вже трохи почистили) чи Кієпуту (теж ніби трохи) або Пареньки-Попадя (у 90-х зовсім не чищені, тепер там тракт).
Цього всього або нема зовсім у Львівських Карпатах, або в обмеженій кількості. Як хочеться прогулятись на один день, чи потренуватись в орієнтуванні, то звісно вирушаю на Сколівщину чи трохи далі. Хоча колись робив кілька багатоденних рейдів по Бескидах. Повірте, як випадає зо 5 вільних днів, то хочеться поїхати кудись далі, а ніж на Львівщину.
Підозрюю, що багато львів'ян теж обирають Сколівські Бекиди саме для одноденних мандрівок.
Хоча, матеріал Bobua - прекрасний чинник повернутись обличчям до Сколівщини :)


Зарегистрирован: 23.05.2005
Посты: 1141
Откуда: Киев



СообщениеПн окт 12, 2015 11:20 


До речі, обережніше з думками - іноді вони матеріалізуються несподіваним чином:
http://eurotourist.club/viewtopic.php?f=114&t=105427#p715822


Зарегистрирован: 17.03.2011
Посты: 212



СообщениеВт май 31, 2016 15:31 


senet писал(а):
Bobua писал(а):...
І от в районі з гарним наскрізним транспортним сполученням майже все, крім нечисленних матрасних місць, занедбано й заростає хащами...
Що більше обмірковую стан цього району, то менше розумію: як Карпати, що так добре сполучені з містом-мільйонником, можуть аж так заростати й дичавіти? Всього пари годин досить, щоби за смішні гроші доїхати напівпустим приміським поїздом. І вже можна йти в гори. Їхати через Франківськ має бути суттєво довше. Їхати на ужоцький перевал – замало гір і доступних напрямків. Де відпочиває Львів і чи відпочиває взагалі? Чому не їдуть в Карпати в своїй області (було би патріотично)? Бо людей з наплічниками я майже не бачив... І аж цікаво: скільки ягід згниває, поки містяни їдять банани...


Особисто я, як львів'янин надаю перевагу "дальнім" Карпатам, а ніж Бескидам з декількох причин.
Мене приваблюють полонини, справжні гуцульські полонини, ліси по краях полонин, де можна зручно стати на ночівку, отари овець, власне овець (не корів), кількість яких катастрофічно зменшилась у порівнянні з 80-ми, які ще можна застати на Верховині, Путильщині, Рахівщині, Свидовці і т.д., де можна поспілкуватись з пастухами, в котрих можна купити бринзу, будз, вурду (а колись просто пригощали цим задарма або в обмін на пачку Орбіти чи Прелук, через що я, власне, сам не куривши пакував цигарки у наплічник), приваблюють високі хребти, не надто заліснені проте і не надто відкриті (через те лише зрідка - Боржава, Красна, Свидовець), їх плавні бокові відроги, плаї, фірштаки, райтштоки, копанки, манять безлюдна (хоча мабуть уже ні) казковість Чивчин чи Гриняв, кам'яні розсипи Горган, коли досхочу находившись по цекотах вискакуєш на м'яку трав'янисту полянку; ...


Переконливий перелік принад :)

Але от щодо трави, то все-одно Сколівщина зд., краща. Гори нижчі, відтак трохи тепліше і трави вимахують по пояс, а інколи й по груди (щоправда, таке було на галявині непрохідного хребта). А поряд можуть бути поодинокі, але рясно обсипані кущики чорниць. Фактично, це схоже на поєднання найкращого зі степових походів з горами.
На високих полонинах того не буде.
Спати під тентом одне задоволення: м’яко, природньо і навіть "джунглисто" :)
А навесні можна надибати навіть поклади сіна – це взагалі як перина.

А ще приємно, що воду я знаходив у джерелі в метрах 10 збоку від хорошої хребтової дороги на Дзвенях (причому, то хребтик з малим перепадом висот!) трохи вище від сідловини. А на попередній сідловині цього хребта теж вода (слабенька, але пристойна) назбирувалась з мочаря у яму за кількадесят метрів від гребеня. І майже одразу зникала... Те саме на Довжках – але текла струмком.

Втім, радості від того мало, бо йти зарослими дорогами складно...
_________________
Якщо туризм заважає роботі, то треба, обов'язково... покинути роботу :)
Зусебічне економічне і моральне обгрунтування для 2015-2016рр.:
https://m.facebook.com/groups/261683110599181?view=permalink&id=704267686340719&_rdr (див.коментарі)













СообщениеВт апр 11, 2017 12:06 


У нас підійшла черга до видання карт даного району і будемо вдячні за інформацію стосовно розміщення джерел води та об'єктів, які є цікавими, але не показані у виданих в даний час матеріалах (популярні витоки Стрия та Опору вже маємо).
Погоджуємось з дописувачами, що в даному районі зустрічаються дві крайності - або великі вирубки, абе велике захаращення лісів. Тому його рекомендовано проходити по явно видимим із супутників дорогам або ходити тільки розробленими маршрутами, якщо випадково на них натрапите :). Ми покажемо ті, що знайшли, і вже трохи дослідили утаємничений 504, але будемо вдячні, якщо хтось напише де бачив його початок в районі Славська.
Головецько - Маківка і далі під Менчул він йде точно, а бокову стежку, яку згадує Bobua, здається промаркували 2 знаками випадково, тому що знаки далі поставлені по гребню на Менчіл.


Зарегистрирован: 17.02.2012
Посты: 85
Откуда: Львів



СообщениеВт апр 11, 2017 16:35 


З супутниковими знімками бажаю успіхів, оскільки більшість з них датуються 2006-2010 р, окремі фрагменти трапляються 2013, а пізніших немає і не буде, оскільки Україна знаходиться у чорному списку на їх публікацію. Дослівно:
Google Earth does not have any imagery of Ukraine since June 2015, which puts it on the list of censored countries that includes Afghanistan, Iraq and Syria
https://www.gearthblog.com/blog/archives/2016/06/historical-imagery-ukraine.html.

Наприклад, умовно нова дорога на Маківку є на Google 2013 року, а дороги на Ключ ні на яких знимках немає. А лісорозробка йде в Бескидах такими темпами, що за 10 років ландшафт міняється докорінно. З іншого боку в межах нацпарку, де не рубають, деякі дороги, які добре видні на знимках 10-річної давності, заростають до повної непрохідності.













СообщениеВт апр 11, 2017 17:23 


Дякую! Саме для цього і написав, щоб підказали, що де можна пошукати реально і не витрачати час на перевірку старих космознімків. Кожна карта має визначений бюджет на дослідження. В попередніх картах завжди знаходились мандрівники, які давали підказки і за це ми їм віддячували новими картами в потрібній їм кількості. В першу чергу цікавить старий кордон від Біласовиці до Вишкова і все що на північ до межі Тухля - Тухолька - Матків
Нова дорога на Маківку відкрита в 2015 році [url]http://zik.ua/news/2015/04/30/do_gory_makivka_novoyu_lisovoyu_dorogoyu_zmozhe_doihaty_navit_avtobus_585875
[/url]


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.04.2015
Посты: 78
Откуда: Львів



СообщениеВт апр 11, 2017 21:20 


Василю, кордон не те, що проходимий - проїжжабельний :)
доріг там вправо-вліво на випадок якого завалу - тьма.













СообщениеВт апр 11, 2017 21:35 


Дякую, але я питав по кордону не про дороги, а про наявність джерел :).
Знаю також від місцевих що збирається над Ялинкуватим на першотравневі вашої братії як грибів після доброго дощу - але той потічок я знаю, як і джерело під Чорною Ріпою. Мене цікавлять інші джерела вздовж кордону, на дослідження яких в мене точно не буде часу.


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.04.2015
Посты: 78
Откуда: Львів



СообщениеВт апр 11, 2017 21:55 


а, ну то матиму на увазі на травневі, може десь побачу, хоча хребтами там мало шо мож побачити...













СообщениеСр апр 12, 2017 09:28 


Позашляховик - не найкращий засіб для пошуку джерел води, її можна возити в багажнику :). От хто полюбляє ходити старим кордоном, той має шанс!


Зарегистрирован: 17.02.2012
Посты: 85
Откуда: Львів



СообщениеЧт апр 13, 2017 08:56 


Кордон Львівської і Закарпатської областей від с.Жупани і до самої Івано-Франківської області це траса газопроводу, ніяких джерел там немає і ходити там пішки -
сумнівне задоволення, за винятком хіба Чорної Ріпи і Явірника. Але на Бескид-Явірник теж по суті перестали ходити коли місцевість навколо ст.Бескид знищили будівництвом нового тунелю і там перестав зупинятися поїзд Львів-Мукачево. Висота хребта в районі 700-900 м дозволяє будь-де за 15-20 хв спуститися до найближчого потічка.













СообщениеСр апр 19, 2017 19:40 


Пройшовся вчора маршрутом із Славська на Менчіл і виявив, що маршрут 504 починається від дороги біля вокзалу, якою і йшов автор допису |#smile805|. Щоб довго не коментувати, напишу лишень що його опис - це скоріше загальні філософствування, але стаття зовсім не може бути дороговказом для мандрівників! І вершина гори Менчіл зовсім не прохідна церез суцільні сухостійні завали! Тому цей маршрут треба або добре прочищати, або робити його простішим - через "Варшаву" і траверсом над селом Грабовець.
Сподіваюсь що до середини травня підготуємо нову перевірену карту даної території і все там покажу (і джерело знайшов біля нової дороги на кордоні вище Хащовані |#smile805| )
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  1, 2, ВСЕ

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать семь минус восемь = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Давайте вгадаємо район
Losth » Пн июн 09, 2014 17:28 1, 2, ВСЕ

в форуме Туризм в Карпатах

28

1464

Пн ноя 17, 2014 09:28

Treker Перейти к последнему сообщению

Початківцям. Міжгірський район+сусідні.
Bobua » Пн июл 03, 2017 11:40

в форуме Туризм в Карпатах

8

402

Ср июл 05, 2017 12:49

Bobua Перейти к последнему сообщению

Початківцям. Дрогобицький район. Прості гори.
Bobua » Пн июл 03, 2017 11:14

в форуме Туризм в Карпатах

1

218

Пн июл 03, 2017 13:59

сашко Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club






При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2017 Eurotourist