Заплановано велопохід по півострову Пелопоннес орієнтовно 1- 13 травня 2019, протяжність 530 км. З Афін до Каламати автобусом, далі по маршруту на велосипедах до Коринфа, потім по часу і по настрою до Афін або автобусом, або вело. Дня 2 на вивчення Афін, і додому. Орієнтовний маршрут:
Шукаємо бажаючих для спільного проходження маршруту. Наразі є 2 чоловіка, досвід велопоїздок за кордоном є. Кілометраж в день невеликий 60-80 км. Ночівля в наметах, в Афінах хостел. Виїзджати будемо з Тернополя, поки що найкращий варіант, який знайшли рейсовий автобус Тернопіль - Афіни 190 $ туда і назад, у вартість входить провоз вела і багажа.
------------------------------------
Заплановано велопохід по півострову Пелопоннес орієнтовно 1- 13 травня 2019, протяжність 530 км. З Афін до Каламати автобусом, далі по маршруту на велосипедах до Коринфа, потім по часу і по настрою до Афін або автобусом, або вело. Дня 2 на вивчення Афін, і додому. Орієнтовний маршрут:
Шукаємо бажаючих для спільного проходження маршруту. Наразі є 2 чоловіка, досвід велопоїздок за кордоном є. Кілометраж в день невеликий 60-80 км. Ночівля в наметах, в Афінах хостел. Виїзджати будемо з Тернополя, поки що найкращий варіант, який знайшли рейсовий автобус Тернопіль - Афіни 190 $ туда і назад, у вартість входить провоз вела і багажа.
Так, відбувся по плану. Але зі звітом все не складається, бо потім відбулось ще 2 подорожі. Можливо тижня за 2 щось зліплю.
------------------------------------
Так, відбувся по плану. Але зі звітом все не складається, бо потім відбулось ще 2 подорожі. Можливо тижня за 2 щось зліплю.
3 - 10 травня 2019 р. Маршрут: Каламата – Спарта – Гізіо – Монемвасія - Нафпліон – Епідаврос - Корінф 480 км.
Трек маршрута з точками
Учасників 2-є: Андрій, Віталій.
Подорож почали з Тернополя 1-го травня, автобус в Афіни 90Є з чоловіка, трохи довго по часу 36 год., за багаж і велосипед не доплачували, крім того взяли з собою 2 пропанових 450 гр. балона, не прийшлось шукати їх на старті. Їжі багато з собою не брали, перекус на дорогу, запас круп (гречка, булгур), м’ясну сушку на 2-3 дня, все решта купляли по місцю в супермаркетах і кафе. Кордони – Румунський, Болгарський і Грецький пройшли без проблем, без доставання велосипедів і вело баулів з грузового відсіку. В Афіни приїхали 2-го травня в 16-00 на площу в районі Метро METAKSOURGIO, зібравши велосипеди поїхали на автовокзал KTEL Bus Station Kifissou, це недалеко ~ 3 км. Там придбали білети на автобус до Каламати по 20Є, і приблизно в 19-й годині виїхали, причому велосипеди в багаж помістились в зібраному стані. В Каламату на автовокзал приїхали в темноті в 22-00, воду купили ще в Афінах, тому не прийшлось витрачати час на її пошук, бо всі магазини вже були закриті. Ще вдома прикинув можливі варіанти ночівлі, бажано на березі моря, тому з фонариками виїхали до точки N0. В цьому місці річка впадає в море, досить затишне місце, є гарний доступ до води, поруч розташована якась військова частина. Помившись в річці після дороги, поставили намет, поїли і лягли спати.
1-й день 3 травня - 60 км Зранку неспішно обдивились Каламату – центр оливкової олії Пелопонесу, нічого особливо цікавого і почали набір висоти.
Сьогодні один з найважчих днів маршруту – перевал висотою 1300 м., зі стартом з 0, правда ухил виявився не дуже стрімким, розтягнутий на 35 км., весь підйом подолали крутячи педалі, заодно і акліматизація пройшла. Приблизно посередині підйому є досить мальовничий каньйон з серпантинчиком.
Колись ця дорога була єдиною, яка єднала Каламату з центральною частиною Пелопонесу, зараз паралельно їй північніше кілометрів 40 проложили автобан на Афіни, тому по цій дорозі практично ніхто не їздить, асфальт досить пристойний, машини попадаються одна на 15 хв. Приблизно в 13-00 біля невеличкого поселення побачили досить потужне джерело, тут зупинились на обід.
В 16-00 виїхали на перевал, тут є джерело з водою і кафе, правда температура впала з +20 біля моря до +10.
Попили кави і рвонули вниз. Спуск до Спарти проходить в надзвичайно живописному каньоні. Він набагато стрімкіший ніж зі сторони Каламати, але набагато цікавіший, не спішіть його проїхати, там є на що подивитись,
ось непоганий опис спуску - . На виїзді на рівнину не пропустіть поворот з основної дороги на Містру, де знаходиться одне з найцікавіших і маловідомих для туристів місто-привид з руїнами фортеці і досить гарно зберігшимися храмами нижнього міста.
Туди ми попадемо завтра, а сьогодні зупиняємось біля одної часовні з гарним джерелом і затишним місцем для палатки N1.
2-й день 4 травня – 55 км. Зранку небо в суцільних хмарах. Воздавши хвалу святим оберігавшим наш сон і поділившись з ними залишками сніданку вирушаємо досліджувати комплекс Містри. Огляд комплексу почали з верхнього входу, білет коштує 8Є. Велосипеди прив’язали біля каси і почали підйом в фортецю, місце надзвичайно цікаве, є на що подивитись і що пофоткати, правда трохи не повезло, зі сторони гір налетіли дощові хмари і почав моросити дощик, але на огляд всього комплексу ми потратили біля 4-х годин.
Вже приїхавши додому, прочитав більш докладно про Містру, непогано описано наприклад тут - . З верхньої фортеці відкривається вид на долину Спарти, до якої ми і поїхали далі. Скажу чесно, мабуть мрії в дитинстві про Спарту були перебільшені, тому що дивитись тут немає на що взагалі.
На північній окраїні міста є руїни амфітеатра, але вони в такому занедбаному стані, що уваги не варті. В центрі міста стоїть пам’ятник спартанцю з досить дебільним виразом обличчя
Затарившись їжею в маркеті на виїзді зі Спарти, під дощем вирушили на пошуки місця для обіду, який відразу за містом і знайшли. Досить приємний будиночок на продаж з мармуровим столом, мийкою, каміном, мангалом та іншим.
На щастя якраз виглянуло сонце, поки обідали, вдалось просушити свої речі. Виїхали до узбережжя в напрямку Гізіо. Дорога в цьому районі практично без підйомів, з правої сторони всю дорогу височіє засніжений хребет висотою 2000 м., але ми його не бачимо із за хмар.
Ближче до вечора попадаються перші сади з апельсинами і лимонами, що трохи пригальмовує швидкість руху. Гізіо - невеличке приємне курортне містечко єдиною мабуть окрасою якого є маленький острів вкритий сосновим лісом з маяком і замком, до яких веде 200 м дамба. Тут в нас запланована ночівля.
Воду теоретично можна набрати з кранів які є на острові, але вони всі без ручок (потім бачили такі крани багато де в Греції, мабуть треба мати приспособу щоб відкривати 15, 20 і 25-і крани і набирати воду). На ніч знову почав моросити дощик, тому палатку прийшлось перебазувати в замок.
Поки я готував вечерю, Віталік з’їздив в центр міста за водою, 5 л каністри вистачило і щоб помитись і на сніданок. Для любителів чаю з лимоном - ось як має виглядати справжній чай з лимоном.
За 2 дні я з’їв приблизно 15 апельсинів, Віталік більше 30 ?, халява...
3-й день 5 травня – 100 км. Зранку їдемо вздовж моря, вітер в спину, доїжджаємо до Trinisa, тут на пляжі залишки викинутого до берега корабля.
Місце дуже гарне для ночівлі – річка впадає в море, на березі видно декілька палаток. Далі маршрут тікає від берега і кілометрів 20 проходить через суцільні апельсиново-мандариново-лимонні сади, людям з алергією я би не радив сюди їхати.
В містечку Elea купили місцевого вина на пробу до вечері, ну чесно кажучи, італійське як на мене краще. Після Papadianika почало припікати, вирішили зупинитись на обід в оливковій садочку.
Після обіду, доїхавши до Demonia, повертаємо від берега і до вечора зрізаємо частину півострова до містечка Gefira, на околиці якого, біля симпатичного будиночка прямо на березі моря ставимо палатку на ночівлю.
Віталік спробував скупатись в морі, але швидкість, з якою він звідти вискочив, відбила в мене бажання повторити його подвиг, вода була градусів 12-13.
4-й день 6 травня – 55 км. Зранку полюбувавшись з палатки виглядом сьогоднішньої перлини – островом Monemvasia, вирушаємо на його дослідження.
Острів з’єднаний з континентом довгим мостом,
ця фотка є офіційним символом міста, її можна побачити на всіх рекламних плакатах і сувенірах які тут продаються. Висота скелі становить 180 м., на ній розташоване одне з найкращих у Греції місто-фортеця, яке частково відреставровано і збережено в дуже гарному стані. На оглядини верхньої і нижньої частини в нас пішло 6 годин, тут є на що подивитись. Як не дивно, але вхід безкоштовний.
В 3-й годині вирішили, що досить з нас історії, виїхали за місто, пообідали. Далі починається набір висоти 1000 м до самого вечора. В цей день перевал не подолали, виїхали пізно і сильний вітер був постійно в лице.
На ніч зупинились на краю села Lapokampos на подвір’ї невеличкої дачі. Поки я готував вечерю, Віталік поїхав в село шукати воду, щоб помитись і на сніданок. Не було його дуже довго, майже півгодини, я аж здивувався невже тут така проблема з водою. Приїхав він з радісним фейсом – грек зрозумівши його жестикуляцію, нагрів на плиті 10 літрів води градусів так до 50, які як раз помістились в ємність для душу і ще пригостив якоюсь випічкою з сиром і зеленню. Це була найхолодніша ніч за цей маршрут +2’С, мій літній спальник виявився заслабким, прийшлось надягати весь запас одежі.
5-й день 7 травня – 105 км. Зранку було дуже холодно, мабуть таке відчуття виникло внаслідок контрасту з попередніми ночівлями біля моря. Виглянуло сонце і десь години до 10-ї повітря нарешті прогрілось, ми як раз подолали перевал 1000 м. Далі як завжди в таких випадках, карколомний серпантин до берега моря в містечко Poulithra.
Після містечка Leonidio, в якому ми по повній загрузились «дарами садів»,
проїхавши декілька поворотів, я нарешті побачив бухту, про яку читав в чиємусь звіті. Вирішили встати тут на обід, покупатись і зарядити акумулятори в кафе.
До кінця дня маршрут проходив вздовж берега з регулярними спусками-під’йомами 100-300 м. і з чудовими краєвидами. Подолавши останній перевал на сьогодні
доїхали до Paralio Astros, де і заночували на березі моря на піщаному пляжі з душовою кабінкою.
6-й день 8 травня – 65 км. Зранку обігнувши затоку, доїжджаємо до міста Nafplio, це досить потужне портове містечко, з великою кількістью яхт і фортецею на височенному пагорбі. Надивившись на порт і поївши в кафе, піднімаємось у фортецю, Віталік нарахував біля 900 сходинок, вхід платний. Фортеця сама по собі нічого цікавого, а от краєвиди з неї дуже гарні, особливо на фортецю на невеличкому острові Бурдзі.
Витративши на оглядини декілька годин, приблизно в 16-й вирушаємо далі в сторону містечка Lighourio, біля якого серед гір розташований один з найбільших амфітеатрів Греції – Епідаврійський. Доїхавши до входу в який, знаходимо крани з водою, з’їзджаємо з дороги і паркуємось на ніч за межами комплексу. Амфітеатр і всі довколишні архітектурні пам’ятки огороджено.
7-й день 9 травня – 60 км. Сьогодні оглядаємо Епідаврійський амфітеатр, який дуже добре відреставровано, вхід платний. Крім того тут є Святилище Асклепія, древньогрецький стадіон і античний музей. Крім того цікаво подивитись як відбувається реставрація елементів колон і стін.
Після оглядин комплексу їдемо до узбережжя, вздовж якого розташовані готельні комплекси і рибні ферми.
Сьогодні доїжджаємо як можна ближче до Корінфського перешийка, щоб завтра швидше добратись до автобуса на Афіни. Перед самим Корінфом знайшов по GPS-у дуже зручне місце для ночівлі на самому березі, на пляжі якогось готеля, в наявності душові кабінки.
8-й день 10 травня – 6 км. Зранку позасмагавши годинки 2, поїхали в Коринф. Зробили пару фоток канала
Доїхали до Коринфського автовокзала, він знаходиться близько – метрів 200 від моста. Автобуси на Афіни ходять часто, кожних півгодини. Після обіда приїхали в Афіни, поселились в готель поруч з площею Mttaxourgio, звідки буде відправлятись автобус в Тернопіль. До вечора встигли з’їздити на пагорб Лікавіт
– обов’язковий для відвідин, звідси відкриваються найкращі панорами Афін. До ночі ще оглянули центральну частину міста.
9-й день 11 травня. В першу чергу оглянули Акрополь, обійшли весь пагорб, вхід платний, людей дуже багато, проїхались через пагорб Філопаппу, стадіон Панатінаїкос, подивились на зміну караула біля парламенту, а під вечір мотнулись в порт Афін. Описувати це все не буду, в неті купа інформації.
12-го травня зранку погрузились в автобус, 13-го були вдома. За весь маршрут не було ніяких технічних проблем.
[b]Вело Пелопонес 2019-05[/b]
3 - 10 травня 2019 р. Маршрут: Каламата – Спарта – Гізіо – Монемвасія - Нафпліон – Епідаврос - Корінф 480 км.
Трек маршрута з точками [url]https://www.alltrails.com/explore/map/2019--4446[/url]
Учасників 2-є: Андрій, Віталій.
Подорож почали з Тернополя 1-го травня, автобус в Афіни 90Є з чоловіка, трохи довго по часу 36 год., за багаж і велосипед не доплачували, крім того взяли з собою 2 пропанових 450 гр. балона, не прийшлось шукати їх на старті. Їжі багато з собою не брали, перекус на дорогу, запас круп (гречка, булгур), м’ясну сушку на 2-3 дня, все решта купляли по місцю в супермаркетах і кафе. Кордони – Румунський, Болгарський і Грецький пройшли без проблем, без доставання велосипедів і вело баулів з грузового відсіку. В Афіни приїхали 2-го травня в 16-00 на площу в районі Метро METAKSOURGIO, зібравши велосипеди поїхали на автовокзал KTEL Bus Station Kifissou, це недалеко ~ 3 км. Там придбали білети на автобус до Каламати по 20Є, і приблизно в 19-й годині виїхали, причому велосипеди в багаж помістились в зібраному стані. В Каламату на автовокзал приїхали в темноті в 22-00, воду купили ще в Афінах, тому не прийшлось витрачати час на її пошук, бо всі магазини вже були закриті. Ще вдома прикинув можливі варіанти ночівлі, бажано на березі моря, тому з фонариками виїхали до точки N0. В цьому місці річка впадає в море, досить затишне місце, є гарний доступ до води, поруч розташована якась військова частина. Помившись в річці після дороги, поставили намет, поїли і лягли спати.
[b][i]1-й день 3 травня - 60 км[/i][/b] Зранку неспішно обдивились Каламату – центр оливкової олії Пелопонесу, нічого особливо цікавого і почали набір висоти.
Сьогодні один з найважчих днів маршруту – перевал висотою 1300 м., зі стартом з 0, правда ухил виявився не дуже стрімким, розтягнутий на 35 км., весь підйом подолали крутячи педалі, заодно і акліматизація пройшла. Приблизно посередині підйому є досить мальовничий каньйон з серпантинчиком.
Колись ця дорога була єдиною, яка єднала Каламату з центральною частиною Пелопонесу, зараз паралельно їй північніше кілометрів 40 проложили автобан на Афіни, тому по цій дорозі практично ніхто не їздить, асфальт досить пристойний, машини попадаються одна на 15 хв. Приблизно в 13-00 біля невеличкого поселення побачили досить потужне джерело, тут зупинились на обід.
Попили кави і рвонули вниз. Спуск до Спарти проходить в надзвичайно живописному каньоні. Він набагато стрімкіший ніж зі сторони Каламати, але набагато цікавіший, не спішіть його проїхати, там є на що подивитись,
ось непоганий опис спуску - [url]https://mikhail.krivyy.com/2012/12/05/kalamata-sparta/[/url]. На виїзді на рівнину не пропустіть поворот з основної дороги на Містру, де знаходиться одне з найцікавіших і маловідомих для туристів місто-привид з руїнами фортеці і досить гарно зберігшимися храмами нижнього міста.
[b][i]2-й день 4 травня – 55 км.[/i][/b] Зранку небо в суцільних хмарах. Воздавши хвалу святим оберігавшим наш сон і поділившись з ними залишками сніданку вирушаємо досліджувати комплекс Містри. Огляд комплексу почали з верхнього входу, білет коштує 8Є. Велосипеди прив’язали біля каси і почали підйом в фортецю, місце надзвичайно цікаве, є на що подивитись і що пофоткати, правда трохи не повезло, зі сторони гір налетіли дощові хмари і почав моросити дощик, але на огляд всього комплексу ми потратили біля 4-х годин. [url=https://ibb.co/871SKYd][img]http://eurotourist.club/img/forum/1583206545.jpg[/img][/url]
Вже приїхавши додому, прочитав більш докладно про Містру, непогано описано наприклад тут - [url]https://putevye-istorii.ru/mistra/[/url]. З верхньої фортеці відкривається вид на долину Спарти, до якої ми і поїхали далі. Скажу чесно, мабуть мрії в дитинстві про Спарту були перебільшені, тому що дивитись тут немає на що взагалі.
На північній окраїні міста є руїни амфітеатра, але вони в такому занедбаному стані, що уваги не варті. В центрі міста стоїть пам’ятник спартанцю з досить дебільним виразом обличчя
Затарившись їжею в маркеті на виїзді зі Спарти, під дощем вирушили на пошуки місця для обіду, який відразу за містом і знайшли. Досить приємний будиночок на продаж з мармуровим столом, мийкою, каміном, мангалом та іншим.
На щастя якраз виглянуло сонце, поки обідали, вдалось просушити свої речі. Виїхали до узбережжя в напрямку Гізіо. Дорога в цьому районі практично без підйомів, з правої сторони всю дорогу височіє засніжений хребет висотою 2000 м., але ми його не бачимо із за хмар.
Ближче до вечора попадаються перші сади з апельсинами і лимонами, що трохи пригальмовує швидкість руху. Гізіо - невеличке приємне курортне містечко єдиною мабуть окрасою якого є маленький острів вкритий сосновим лісом з маяком і замком, до яких веде 200 м дамба. Тут в нас запланована ночівля.
Воду теоретично можна набрати з кранів які є на острові, але вони всі без ручок (потім бачили такі крани багато де в Греції, мабуть треба мати приспособу щоб відкривати 15, 20 і 25-і крани і набирати воду). На ніч знову почав моросити дощик, тому палатку прийшлось перебазувати в замок.
Поки я готував вечерю, Віталік з’їздив в центр міста за водою, 5 л каністри вистачило і щоб помитись і на сніданок. Для любителів чаю з лимоном - ось як має виглядати справжній чай з лимоном.
За 2 дні я з’їв приблизно 15 апельсинів, Віталік більше 30 ?, халява...
[b][i]3-й день 5 травня – 100 км.[/i][/b] Зранку їдемо вздовж моря, вітер в спину, доїжджаємо до Trinisa, тут на пляжі залишки викинутого до берега корабля.
Місце дуже гарне для ночівлі – річка впадає в море, на березі видно декілька палаток. Далі маршрут тікає від берега і кілометрів 20 проходить через суцільні апельсиново-мандариново-лимонні сади, людям з алергією я би не радив сюди їхати.
В містечку Elea купили місцевого вина на пробу до вечері, ну чесно кажучи, італійське як на мене краще. Після Papadianika почало припікати, вирішили зупинитись на обід в оливковій садочку.
Після обіду, доїхавши до Demonia, повертаємо від берега і до вечора зрізаємо частину півострова до містечка Gefira, на околиці якого, біля симпатичного будиночка прямо на березі моря ставимо палатку на ночівлю.
Віталік спробував скупатись в морі, але швидкість, з якою він звідти вискочив, відбила в мене бажання повторити його подвиг, вода була градусів 12-13.
[b][i]4-й день 6 травня – 55 км.[/i][/b] Зранку полюбувавшись з палатки виглядом сьогоднішньої перлини – островом Monemvasia, вирушаємо на його дослідження.
ця фотка є офіційним символом міста, її можна побачити на всіх рекламних плакатах і сувенірах які тут продаються. Висота скелі становить 180 м., на ній розташоване одне з найкращих у Греції місто-фортеця, яке частково відреставровано і збережено в дуже гарному стані. На оглядини верхньої і нижньої частини в нас пішло 6 годин, тут є на що подивитись. Як не дивно, але вхід безкоштовний.
В 3-й годині вирішили, що досить з нас історії, виїхали за місто, пообідали. Далі починається набір висоти 1000 м до самого вечора. В цей день перевал не подолали, виїхали пізно і сильний вітер був постійно в лице.
На ніч зупинились на краю села Lapokampos на подвір’ї невеличкої дачі. Поки я готував вечерю, Віталік поїхав в село шукати воду, щоб помитись і на сніданок. Не було його дуже довго, майже півгодини, я аж здивувався невже тут така проблема з водою. Приїхав він з радісним фейсом – грек зрозумівши його жестикуляцію, нагрів на плиті 10 літрів води градусів так до 50, які як раз помістились в ємність для душу і ще пригостив якоюсь випічкою з сиром і зеленню. Це була найхолодніша ніч за цей маршрут +2’С, мій літній спальник виявився заслабким, прийшлось надягати весь запас одежі.
[b][i]5-й день 7 травня – 105 км.[/i][/b] Зранку було дуже холодно, мабуть таке відчуття виникло внаслідок контрасту з попередніми ночівлями біля моря. Виглянуло сонце і десь години до 10-ї повітря нарешті прогрілось, ми як раз подолали перевал 1000 м. Далі як завжди в таких випадках, карколомний серпантин до берега моря в містечко Poulithra.
проїхавши декілька поворотів, я нарешті побачив бухту, про яку читав в чиємусь звіті. Вирішили встати тут на обід, покупатись і зарядити акумулятори в кафе.
До кінця дня маршрут проходив вздовж берега з регулярними спусками-під’йомами 100-300 м. і з чудовими краєвидами. Подолавши останній перевал на сьогодні
[b][i]6-й день 8 травня – 65 км.[/i][/b] Зранку обігнувши затоку, доїжджаємо до міста Nafplio, це досить потужне портове містечко, з великою кількістью яхт і фортецею на височенному пагорбі. Надивившись на порт і поївши в кафе, піднімаємось у фортецю, Віталік нарахував біля 900 сходинок, вхід платний. Фортеця сама по собі нічого цікавого, а от краєвиди з неї дуже гарні, особливо на фортецю на невеличкому острові Бурдзі.
Витративши на оглядини декілька годин, приблизно в 16-й вирушаємо далі в сторону містечка Lighourio, біля якого серед гір розташований один з найбільших амфітеатрів Греції – Епідаврійський. Доїхавши до входу в який, знаходимо крани з водою, з’їзджаємо з дороги і паркуємось на ніч за межами комплексу. Амфітеатр і всі довколишні архітектурні пам’ятки огороджено.
[b][i]7-й день 9 травня – 60 км.[/i][/b] Сьогодні оглядаємо Епідаврійський амфітеатр, який дуже добре відреставровано, вхід платний. Крім того тут є Святилище Асклепія, древньогрецький стадіон і античний музей. Крім того цікаво подивитись як відбувається реставрація елементів колон і стін.
Сьогодні доїжджаємо як можна ближче до Корінфського перешийка, щоб завтра швидше добратись до автобуса на Афіни. Перед самим Корінфом знайшов по GPS-у дуже зручне місце для ночівлі на самому березі, на пляжі якогось готеля, в наявності душові кабінки.
Доїхали до Коринфського автовокзала, він знаходиться близько – метрів 200 від моста. Автобуси на Афіни ходять часто, кожних півгодини. Після обіда приїхали в Афіни, поселились в готель поруч з площею Mttaxourgio, звідки буде відправлятись автобус в Тернопіль. До вечора встигли з’їздити на пагорб Лікавіт
– обов’язковий для відвідин, звідси відкриваються найкращі панорами Афін. До ночі ще оглянули центральну частину міста.
[b][i]9-й день 11 травня.[/i][/b] В першу чергу оглянули Акрополь, обійшли весь пагорб, вхід платний, людей дуже багато, проїхались через пагорб Філопаппу, стадіон Панатінаїкос, подивились на зміну караула біля парламенту, а під вечір мотнулись в порт Афін. Описувати це все не буду, в неті купа інформації.
Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей
Вы можете начинать темы Вы можете отвечать на сообщения Вы не можете редактировать свои сообщения Вы не можете удалять свои сообщения Вы не можете добавлять вложения
При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна
