Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Жанна, Екатерина

• Страница 1 из 1
Автор Сообщение


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеПн июн 22, 2015 22:56 


Пройдений маршрут- компроміс між бажанням і можливостями. Бажання було - розім"ятись у високих горах, згадати за який кінець льодоруба триматись і накінець-то глянути Піренеї.
Можливості були значно скромніші.
Самого цінного ресурсу - часу було лише п"ять днів. І був напарник практично без гірського досвіду. Надворі була весна і міжсезоння.
Вирішив йти не найвищий (і найпопулярніший) Pica d'Aneto, а вибрати глуху долину на стику Іспанії, Франції та Андорри - Vall Ferrera. Повна нитка маршруту виглядала так: Areu - Monteixo (2905 м) - Refugi Vall Ferrera - Estany d'Estats - Pica d'Estats (3143 m) - Refugi Vall Ferrera - Areu. Для любителів карт ось лінк: https://www.google.es/maps/place/Pica+d%27Estats,+Lleida/@42.6029543,1.3248634,12z/data=!4m2!3m1!1s0x12af5afbae9931c9:0x5fc9e9ede97e73ec!6m1!1e1?hl=en

Загальні відомості про полігон.

Долина Vall Ferrera - відносно вузький Г-подібний каньйон між хребтами з середньою висотою 2600-3100 м, що впирається в перпендикулярний головний хребет Піренеїв, по якому проходить Французько-Іспанський кордон. "Прикордонний" хребет є значно складнішим в технічному плані, тому маршрути зазвичай лише перетинають його через перевали.

Вся територія є національним парком, тому кемпінг як такий заборонено, але можна ночувати в наметах від 8 вечора і до 8 ранку. Звісно ж, розведення вогню і побудова біваку заборонені. На території парку є як обладнані притулки - платні, з обслуговуванням, так і базові хатки-колиби як захист від непогоди. На них ми й розраховуємо, тому не беремо намета, лишень пончо-тент.

На початку квітня вночі морози починались від 1200 м висоти, в долинах було до +25. Опадів не було.

Великою перешкодою є брак громадського транспорту до села Areu. Автобус двічі в день ходить лише до містечка Llavorsi, в 25 км на південь від гір. Звідти можна замовити місцевого таксиста. Проїзд з Барселони до Llavorsi теж незручний по часу і коштує близько 35 євро за людину.
Підрахувавши вартість проїзду, ми зрозуміли що взяти на двох напрокат машину (і залишити її сумувати за нами на 3 дні в селі) буде дешевше ніж добиратись на перекладних. В сумі нам машина обійшлась в 150 євро на двох + 50 євро за бензин, громаднський транспорт+таксі обійшлися б може на 20 євро дешевше, але по часу довше і напевно не так зручно.

Спорядження.

Так як 50% особового складу не мали жодного досвіду високогір"я і в цілому дуже скромний досвід пішого туризму, то маршрут планувався чисто пішим "з елементами". Для цих "елементів" брались два льодоруби, кішки і 30 м статики з карабінами для підстраховки на складних елементах скельного і льодового рельєфу.
З їжі брали тушонку, іспанську ковбасу чорізо, яка довго не псується, сушені супи і каші швидкого приготування іспанського ж виробництва. На сніданки - манна каша з пакетика з сухофруктами.

День перший.
Зустрілись в Барселоні, завантажились, виїхали вдосвіта. Машина - маленький Fiat "А клас" шумить, однак цілком приємна як водію, так і пасажиру. Об"їжджаємо масив Монсеррат, що схожий на сплячу Годзіллу, з півдня. По дорозі зупиняємось кілька разів перекусити і купити ще продуктів "на всяк випадок". Під"їжджаємо до гір і швидкість падає чи не вдвічі. Дороги тут йдуть або глибокими долинами, або крутим серпантином перевалюють меридіональні хребти. Ближче до полудня між звивинами чергового каньйона видніються білосніжні шапки.

Изображение

11.45. Areu. 1242 м. Невеличке село, однак є магазин і бар. Повітря прогрілось до +25, не віриться що в кількох кілометрах звідси лежить метровий шар снігу. Випиваємо по склянці соку, заправляємо фляги водою і починаємо штурмувати Monteixo. Стежка маркована дуже погано, неоднократно її губимо. На щастя сильно заблудитись тут важко завдяки кругозору, але продиратись крізь колючі хащі не дуже приємно. За 4 години набираємо 800 метрів висоти, однак дорогою ціною: напарник однозначно не справляється з затяжним крутим підйомом, навіть з палицями. Врешті решт на одному зі скельних останців (3-метровий камінь, де треба ступити ширше щоб видряпатись) він пошкоджує собі коліно. Намотавши всі наявні еластичні бинти на ногу він бере ще 200 м, однак тут вже починаю нервувати я - евакуація вертольотом здостобіса дорога, а волокти на собі 90 кеге + рюкзаки мені тим більш не хочеться. Коліно набрякло, нога погано згинається.
Що ж, цього разу гора виграла. Ми дойшли до снігу, та струмків немає, як і місця для намету. Командую відхід.

Изображение

Спуск проходить значно менш весело, і о 8 вечора ми стоїмо на тій же автостоянці, яку планували побачити лише через 4 дні. На щастя напарник не доламав ногу дощент, і є шанс що оклигає за ніч хоча б наполовину. Приймаю рішення проїхати машиною вглиб долини, скільки можна і йти зразу на Refugi Vall Ferrera. Це готель-колиба що знаходиться біля підніжжя нашої цілі - Pica d'Estats. Цивілізоване місце з обслугою, душем і сніданками. В разі чого він зможе залишитись там на одну добу. Потемки потихеньку сунемо на північ. Асфальт закінчується зразу за селом, починається грунтовка з колією і щебенем. Тим не менш наш міський жучок хоробро лізе вперед. В одному місці дорогу перегороджує струмок, однак брід неглибокий, 20 см і машина успішно його переїжджає. Через кілька кілометрів видніється група авто на узбіччі і брудний наст попереду. Йдемо на розвідку, і бачимо що далі проїхати без повного приводу і мінімум півметрового кліренсу неможливо. Спасибі тобі, Фіатик. Ти дійсно вартував тих грошей, що ми заплатили за твій прокат. Наст перегородив дорогу за кілометр до облаштованої лісової парковки, порожньої тепер. Ми проходимо цю відстань пішки і влягаємось під тентом на краю парковки. Ніч тиха.

День 2.
Зранку напарник почуває себе молодим козликом - хоч бери та й машину на нього нав"ючуй. Я скептично хмикаю, та все ж це краще ніж якби він скиглив і просився б до лікаря. Снідаємо, пакуємось і виходимо на маршрут лівим схилом долини. Появляються перші туристи, однак більшість лише на одноденну прогулянку, тільки ще одна пара з собакою має рюкзаки що виглядають на серйозніші наміри. Стежка добре обладнана і розчищена - впалі дерева розпиляні, є маркери, навіть містки в непевних місцях. А в цілому то ліс нагадує карпатські, лише з меншим шаром глиці і відсутністю пластикового сміття. В тінистих місцях лежать снігові язики, а гори видно вже достатньо щоб похвалити себе за завбачиливість і взяті льодоруби з кішками.

Изображение

13.00. 1865 м. Підходимо до притулку. В цій частині долини снігу лежить вдосталь, і починаємо провалюватись в нього на підйомах. А ось на схилах сліди свіжих лавин - вирвані і поламані дерева, оповзні. Коли вже підходимо до самої хатинки то бачимо що вона зачинена - лавина чи оповзень (а скоріш комбіноване) пройшли в сотні метрів від дому, "злизавши" дорогу і порвавши кабелі електроживлення.

Изображение

Тепер до притулку можна під"їхати хіба що на квадроциклі. Власники однак залишили відчиненою одну кімнату, яка і так виглядає маленьким раєм: двохповерхові ліжка з матрацами, подушками і одіялами, стіл з лавками... Та лише 13.30, шкода марнувати пів ходового дня. Вирішуємо йти до колиби Cabina de Sotllo, яка зазначена на карті біля озера на 2500-2600 м. Траверсуємо схил, розораний лавиною і починаємо підйом в бокову "висячу" долину Estany de Sotllo. Спочатку підйом доволі легкий, перші язики снігу і вітер приємно холодять.

Изображение

Наздоганяємо пару. Дівчина, хлопець і молодий боксер неспішно йдуть у тому ж напрямку, що й ми. Ми їх обганяємо...і забігались - пропустили вказівник і блуданули, що нам коштувало півтори години часу.

Изображение

Виходимо значно вище на шлях, однак тепер рухаємось значно повільніше. Тепле квітневе сонце розтопило сніг і ми пливемо в сніговій каші, провалюючись по коліна, а то й по пояс. Черевики промокають, штани теж, незважаючи на бахіли. Сніг витягує сили і сильно гальмує нас.
Стежка йде понад проваллям, внизу гримить швидкий потік. Напарник починає серйозно відставати - коліно нове не відросло, та й просто втома. Лише думка про колибу жене нас вперед.

18.00. 2300 м. Знову наздоганяємо пару з собакою. Вони розставили намет і готують вечерю. Сонце вже готується впасти за хребет і залишити нас без тепла. Пора й нам знайти притулок.
- А не підкажете, до колиби далеко?
- Ееее... яка колиба? Тут її немає...
На карті вона є, однак вони ніколи не чули про Cabina de Sotllo, і не перший рік тут ходять. Неприємно це чути, стоячи мокрими по коліно в снігу, який всім своїм видом переконує в реальності нічних морозів. Хлопець пропонує нам залишитись з ними - якось та й втиснемось. Це дуже благородно з його сторони, так як в них маленький двохмісний Quechua, і крупний короткошерстий пес, який вже труситься від холоду. Однак ми вирішуємо однак піднятись ще на кілька сотень метрів, туди де колиба повинна бути судячи з карти.

З-за пагорка назустріч появляється маленька фігурка, за нею ще чотири. Це альпіністи, ходили на перевал. Говорять що попереду умови ще складніші - круті схили, глибокий підступний сніг, на перевалі сильний вітер. На вершину ніхто ніби не піднімався в найближчі дні. Про колибу вони теж нічого не чули, і вони спускаються до Refugi Vall Ferrera на нічліг.

19.00. 2450 м. Напарник явно не витримає маршу вниз, та й після спуску на поході можна ставити крапку. Колиби ні сліду. Та де наша не пропадала - знаходимо великий валун, біля якого вітром і сонцем вимело глибоку яму. На щастя льодоруби в нас технічного класу, а не гламурні фрірайдові, тому можна завзято вгризатись в фірн, не переживаючи за їх цілість. Вдвох вибиваємо нішу-печеру в снігу, а з добутого "білого каменя" будуємо снігову стінку. Зверху затягуємо тентом, і снігова берлога готова. В напарника новенький Therm-A-Rest, в мене ж шматок поліуретану сумнівного походження, однак без сумніву не дуже теплий. На щастя лавина для мене принесла сосенку зі схилу поряд, і я частково вимощую берліг гіллям. Готуємо порядну вечерю, я експериментую з сушінням шкарпеток над газовим пальником.

Дорогі виробники сушених страв, таких як макарони з соусом карбонара, різотто з морепродуктами і спагетті текс-мекс! Ваші страви навіть після 15-хвилинного кип"ятіння хрумтять на зубах, а рідкістю нагадують голодну юшку. Вам самим не соромно? Краще б мівіни взяли б... Вибір продуктів це була моя стратегічна помилка. Вони смачні, та вимагають чимало часу та газу до приготування, і сипати їх треба вдвічі більше. А ось кисіль - це штука. Теплий, солодко-кислий, він дає відчуття ситості і впевненості у власних силах та завтрашньому дні. Трохи збивають ентузіазм явно виражені признаки гірської хвороби в напарника і мої промоклі черевики. Однак засинаємо ми цілком щасливими. Берлога наша тепліша ніж видається, вітер в неї не задуває а спресований і зморожений фірн не осипає нас сніжинками. Висипаємось, встаємо о пів на сьому.

Третій день.
Стратегічною помилкою було залишити черевики назовні спальника, тепер вони не гнуться і погрозливо тріщать. Підігрівши їх над газом, я таки їх взуваю, і хоча з запізненням на годину, та ми рушаємо. Речі залишаємо в таборі, з собою беремо лишень термоси з чаєм, сухофрукти, одежину на утеплення та вірьовки. Планую до полудня зійти хоча б на перевал. Сніг за ніч замерз і тримає добре, не провалюємось.
Однак швидко казка мовиться та не швидко маршрут ходиться. Півтора року "на рівнині" даються взнаки і я всім тілом відчуваю що повітря тут значно рідкіше. Напарник вже теж хапає ротом повітря, часто зупиняємось. Однак за неповні дві години ми підходимо до "зльоту" на перевал.

Изображение

Якщо внизу ми йшли чисто карпатькими лісами, то тут краєвид пасує радше на 3-4 тисячі метрів. Лише скелі та сніг. Озера, яких чимало тут, судячи з карти, сховані під крижаним панцирем, а останні дерева боязко чіпляються за валуни на схилах. Сходить сонце і ми почуваємо себе ще меншими, дві комашки на сяючому фірновому полі в оточенні стрімких піків.

Изображение

Проводжу базові заняття з ходьби в кішках і роботи льодорубом, однак, боюсь до вершини напарник не дойде. Через пів години підйому ми доходимо до консенсусу, що він утеплиться і чекатиме мене при "зльоті", а коли побачить мене на спуску, то рушить в табір готувати чай. Я ж продовжую сходження, хоча по часу ми вже сильно відстаємо.

13.30. Перевал d'Estats 2950 м. За перевалом сильний вітер, шлях описує напівпетлю: траверс скельно-сніговим крутим схилом на пониження, потім знову на підйом. Сніг вже почав танути. З жалем дивлюсь за перевал, однак ще півтори години підйому, потім спуск... не вкладаюсь по часу.

Изображение

На зворотній дорозі вже над самим нашим табором мене обганяють четверо лижників. Пройшли перевал з французької сторони, їдуть вниз, до притулку. Ми ж обідаємо, сушимось і починаємо спуск. Сніг розмок ще більш ніж вчора, та бажання виспатись в нормальних умовах і завтра неспішно дойти до машини женуть нас доволі ефективно, і вже о пів на шосту ми підходимо до Refugi Vall Ferrera. Лижники вже тут, троє клієнтів і гід. Це легко зауважити - в клієнтів все спорядження майже нове, а в гіда мішанина із старих та нових речей, і солідний гірський загар. Ми теж трохи підгоріли, хоч і мастились кремом. Гірське сонечко та снігові поля...
Вечеряємо вдосита, продуктів набрали з великим запасом. Запізніло подумалось що могли б залишити частину тут і не тягнути її нагору. На щастя сусіди не з говірких, так що влягаємось перед десятою. Чесне слово, людина яка винайшла ліжко і подушку була генієм...

Четвертий, він же останній.
Перехід на сьогодні просто смішний. Ми неспішно спускаємось правим боком потоку по стежці, статечно відповідаючи на запитання зустрічних туристів - сьогодні вихідні, і люди виїхали прогулятись і з"їсти канапку з видом на гори. Наш фіат стоїть цілий і неушкоджений, однак нам соромно залазити в нього в одежі пропахлій потом і забрьоханій грязюкою. Швиденько миємось в крижаному струмку, чистимо взуття та штани. Тепер нас би впустили навіть в середьої руки ресторан. Виїжджаємо пополудні з села. Прощай, Vall Ferrera!

Изображение

Після петляння поміж південними відрогами Піренеїв, ми накінець-то вириваємось на трасу, де малюк показує чудеса швидкості, розганяючись місцями до 160. В променях західного сонця оминаємо Монсеррат з півночі, споглядаючи химерний напівреальний силует на фоні хмар. Гори закінчились.

Изображение

Підсумки і аналіз.

Тепер жалію що не дойшов до вершини. Це було розумно - сніг топився на очах і кожна хвилина затримки коштувала десятикратно зусиль і часу на спуску. Ну і комбінований маршрут на поривчастому вітрі без напарника в глухому високогір"ї без зв"язку (мобільник брав лише в селі)... однак не завжди раціональні рішення правильні.

Маршрут мною був вивчений недостатньо. Невеличкі заминки там і сям з"їли ту дрібку часу і сил, якої можливо не вистарчило до ідеального завершення походу.

Неважливо яке в вас спорядження - тренування і фізична підготовка це основа основ. Невдача з Monteixo - брак практики проходження затяжних підйомів з рюкзаком.

Продукти варто перевіряти вдома - сухі страви були смачні, та незручні. Куплена тушівка - зручна та не дуже смачна. Брали перевірену марку, та як виявилось, марки теж міняються.

Бракувало какао - воно дуже придатне на холоді.

Зимові і весняні Піренеї разюче відрізняються від літніх. Зі сніговим покровом це гори альпійського типу, і легковажити ними не можна. Влітку їхня прохідність і доступність зростає в кілька разів. Район де ми були є диким і маркування в високогір"ї практично відсутнє. Як і мобільний зв"язок.
Последний раз редактировалось count_enable Вт июн 23, 2015 12:03, всего редактировалось 1 раз.













СообщениеВт июн 23, 2015 11:11 


Ще якби фото повставляли, а то ті чомусь не відкриваються :(


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеВт июн 23, 2015 12:04 


Поправив фото.


Зарегистрирован: 08.12.2011
Посты: 1175



СообщениеВт июн 23, 2015 12:16 


А с чем был связан выбор этого района именно в это время года? Хотелось по снегу полазить? А чего ж тогда у напарника опыт не сравнимый был?

И ещё, написали, что места глухие, но что-то шибко дофига народу вы там встретили в начале апреля...


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеВт июн 23, 2015 12:29 


Вище 2000 м ми зустріли цілих 2 групи за 3 дні. Ну і початок квітня в Іспанії це навіть не середина травня в Карпатах по погоді.

Хотілось в Піренеї вже давно, та часу не було. А тут 5 днів вільних, два на дорогу, три на гори...


Зарегистрирован: 08.12.2011
Посты: 1175



СообщениеВт июн 23, 2015 12:38 


count_enable писал(а):Вище 2000 м ми зустріли цілих 2 групи за 3 дні. Ну і початок квітня в Іспанії це навіть не середина травня в Карпатах по погоді.

Хотілось в Піренеї вже давно, та часу не було. А тут 5 днів вільних, два на дорогу, три на гори...


Да, ну значит мне показалось: парень с девушкой, какие-то лыжники, посетители приюта в последний день, доезд на квадроцикле, парковки...
Да, я вижу, что не середина мая в Карпатах - кругом снега - и это вполне ожидаемо. Или вы намекаете, что в Пиренеях должно быть теплее, чем в Карпатах?


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеВт июн 23, 2015 13:01 


Квадрика там взагалі не було :). Це просто натяк на брак дороги - відповідно власникам не було як підвозити припаси до готелю, тому напевне й закрили. Внизу по долині народ гуляє ПВДшками, однак в гори не сується. А "троє клієнтів і гід" - це й були лижники з-за перевалу.

Alex_1987 писал(а):Да, я вижу, что не середина мая в Карпатах - кругом снега - и это вполне ожидаемо. Или вы намекаете, что в Пиренеях должно быть теплее, чем в Карпатах?
Забув пояснити, в Іспанії піший туризм практично рівномірний цілий рік, крім високогір"я. Тому я очікував що народу буде більше. А там (на щастя) ні народу, ні маркіруваної траси, ні колиби. Хоча колиби тут і так без пічок.


Зарегистрирован: 08.12.2011
Посты: 1175



СообщениеВт июн 23, 2015 13:57 


А в интернете инфу о приютах узнать можно? Чтоб не было сюрпризов, вроде на карте хата есть, а в реальности нету, или закрыта она, например. Хавчик, кстати, поставлять квадриком не обязательно, можно трос протянуть.
И палатка с 8 вечера до 8 утра в нацпарке - это такое хорошее предположение, подверждённое на практике тем, что всем пофиг, или всё же официальная информация?


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеВт июн 23, 2015 14:10 


До того готелю можна добратись на хорошому 4х4, але в парку заборонено їздити всім крім лісників і персоналу готелю.
Там де є персонал - там є й телефон, часами сайті і можна навіть зарезервувати койку онлайн. Колиби ж штука менш надійна, за них відповідають місцеві власті. Типово це або мурований бункер-склеп з нарами, столом і лавками, або будка типу кунга з тим же. Саме смішне, потім в інеті я знайшов фото тої невидимої колиби, але тоді на місцевості не було і сліду від неї. І орієнтуватись було важко - всі озера під снігом.

Alex_1987 писал(а):И палатка с 8 вечера до 8 утра в нацпарке - это такое хорошее предположение, подверждённое на практике тем, что всем пофиг, или всё же официальная информация?
Так у всіх іспанських нац. парках. Ночувати можна, кемпінгувати де попало ні. Щоб не приїжджав народ "на шашлики" і не жив днями, знищуючи біосферу. Мисливці теж можуть таборитись тільки в відведених місцях (дозволено контрольований відстріл в деяких парках), тому гірських кіз і птахів чимало.


Зарегистрирован: 08.12.2011
Посты: 1175



СообщениеВт июн 23, 2015 14:18 


count_enable писал(а):Так у всіх іспанських нац. парках. Ночувати можна, кемпінгувати де попало ні.

Можно всё же источник информации? На Тенерифе тоже нацпарк вокруг Тейде, и ночевать там можно только в 2-х местах: высокогорная рифуджия и дорогущий отель.
Я с Альпами сравниваю, официально, да ещё и в нацпарке - боже упаси! Разве что у вас совсем форс-мажор.

И про колыбы от муниципалитета. Сайт у них есть с расположением сих чудесных заведений? Они ВСЕ открыты, или надо получать ключ у кого-то?
Последний раз редактировалось Alex_1987 Вт июн 23, 2015 14:31, всего редактировалось 1 раз.


Зарегистрирован: 01.04.2015
Посты: 364



СообщениеВт июн 23, 2015 14:29 


Це записане в правилах нац. парку, на summitpost сформульовано як "Free camping is strictly forbidden anywhere in the Park, but tolerated if you place your tent over 2000 meters above sea level after 8 p.m. (and bring it down before 8 a.m.!)". Народ ходить з наметами - бачив не тільки в Піренеях, а й в Сьєрра Неваді, і в інших горах, навіть нижче 2000 м.

В колибах зачасту нема навіть дверей, не кажучи вже про замок :). Нічого не треба брати. Вони позначені на всіх тур. картах, які тут купити без проблем, хоч і дорогувато - 10-15 євро за одну. В інтернеті зазвичай всі туристичні регіони мають свої сайти, де є картосхеми з вказанням можливих біваків і колиб. Для Піренеїв є сайт http://www.pirineos3000.com/servlet/Index , і там є інфа про колиби, маршрути і багато чого ще.
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  • Страница 1 из 1

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Двадцать один минус шестнадцать = ? (введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Іспанські походеньки
Ymka » Вт сен 16, 2014 22:24 1, 2, ВСЕ

в форуме Испания – туристический форум. Туризм и горный туризм в Испании

24

2216

Ср янв 28, 2015 20:08

Ymka Перейти к последнему сообщению

Екстрім-байк 2008 (4-6 квітня)
Єть » Вт мар 25, 2008 01:46

в форуме Разные вопросы туризма

1

875

Пн май 05, 2008 21:10

Єть Перейти к последнему сообщению

«Екстрим - ралі 2016» на р. Південний Буг з 01 по 03 квітня
ogenri » Пн мар 14, 2016 14:08 1, 2, ВСЕ

в форуме Водный туризм

25

955

Пн мар 13, 2017 14:40

Гость Перейти к последнему сообщению

2-3 квітня. Красник - Кострич - Кукул - Ворохта
Andrea » Чт мар 24, 2016 11:59

в форуме Поиск попутчиков в Карпаты (походы, путешествия, отдых)

5

518

Вт апр 05, 2016 10:31

Andrea Перейти к последнему сообщению

Погода у Карпатах з початку та до середини квітня
Shakhtar300 » Вт мар 28, 2017 11:35

в форуме Туризм в Карпатах

2

168

Ср мар 29, 2017 19:46

сашко Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club





Protected by Anti-Spam ACP


При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2017 Eurotourist