Помощь | Правила | Поиск
Регистрация | Вход
Переключиться в мобильный режим



Начать новую тему Ответить на тему    

Модераторы: Sherlock, slv, Жанна, Екатерина, Туранчокс, eee, Burs, Бармалейка, Ymka

• Страница 1 из 1
Автор Сообщение


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеВт янв 26, 2021 14:53 


ЦРУ тай Параджанов

Рік тому, в січні 2020 року, команда ЦРУ (Центру Розвитку Урядування) вперше здійснила мандрівку у форматі «Три в одному» у Карпатах. Зимовий гірський похід з переглядом легендарного українського фільму «Тіні забутих предків» в гуцульській колибі на віддаленій полонині, культурно-розважальна програма у Ворохті, буковельське катання на лижах. І все це за три надзвичайно насичених дні. Кіношедевр режисера Параджанова, трагічна історія кохання українських Ромео і Джульєтти, неперевершено передані у картині, природа Карпат та загалом вдалий формат походу надихнув повторити пригоду. Причому саме у тих місцях, де у 1963-1964 роках відбувалися зйомки «Тіней забутих предків».

Адам

У Біблії з Адама починається діяльність людства. Вечірній дзвінок Адама розпочав підготовку до цьогорічного зимового походу у форматі «три в одному». «Сєргєй, єдємо!», - сказав у слухавку рішучий чоловічий голос колишнього стража граничного Речі Посполитої і поліціянта. Швидко була зібрана досвідчена команда ЦРУ у складі Сусаніна, Брата, Мокла, до якої приєднались новачки: згаданий вище Адам, Гауптман і Тарзан. Зранку у п’ятницю група вирушила назустріч пригодам.

Верховина

«Ось Жаб‘є, гуцульська столиця. Нема, мовляють, села понад Жаб‘є...», - писав про теперішню Верховину у далекому 1884 році Іван Франко. Тут справжній осередок унікальних гуцульських культури та духовності, тісно переплетених з язичницькими віруваннями предків та з любов’ю до природи, до всього сущого. Верховина, її колоритні люди і звичаї, історія надихали Коцюбинського, Франка, Кобилянську, Лесю Українку, Грушевського, Параджанова. Тут, за безпосередньої участі місцевого населення, знімалися таки знакові вітчизняні фільми як «Олекса Довбуш» у 1959 році чи «Тіні забутих предків» 1963-64 років. Тож не дивно, що група із великими очікуваннями готувалася до подорожі у гуцульську столицю. Проте сучасні гуцули живуть не лише історією та культурою. Таксист Дмитро, що підвозив мандрівників з Верховини до Кривопільського перевалу, жалівся на відсутність снігу цього року (як наслідок - мало туристів, які їдуть в Карпати за “зимовою казкою”), на те, що багато молодих горян працюють нині за кордоном, переважно у Польщі. Є і позитивні новини на Гуцульщині - українським горцям вдалося відстояти збереження свого Верховинського району у бурхливому морі адміністративно-територіальної реформи. «Якби нас приєднали до Косіва, ми би сі пропали»,- розповідав Дмитро. А ще у минулому році, каже таксист, Шевченко (той, що з Буковелю і з бігбордів) побудував гуцулам хорошу дорогу з Ворохти аж до кордону з Буковиною. До цього дорога тут була жахливою, Сусанін, Брат та Мокл це перевірили особисто під час походу Чивчином навесні 2018 року. На зауваження Сусаніна, що Шевченко просто виступив підрядником будівництва (ще й добре заробив на цьому), а дорогу оплатила українська держава, таксист здивовано замовк і замислився. Мабуть, осмислював нову реальність.
Так непомітно, за розмовами про минуле і майбутнє Верховинщини, мандрівники дісталися Кривопільського перевалу, звідки, власне, розпочиналась пішохідна частина їх пригоди.
Изображение




Полонина

Кривопільський перевал знаходиться на гірській автомобільній дорозі між двома осередками Гуцульщини - Ворохтою та Верховиною. Він досі є географічною загадкою, яка чекає на свого першовідкривача. У Вікіпедії зазначено, що висота перевалу над рівнем моря становить 970 метрів (за іншими даними - 1013 метрів). Не відомо, що там вимірювала Вікіпедія, але китайський смарт-годинник Брата показав висоту 1014 метрів. З Кривопільського перевалу стежка, поступово набираючи висоту, веде до урочища Буков‘єн, минаючи гору Маковиця. В околицях присілка Кривопілля на відкритих ділянках місцевості снігу майже немає, його постійно здуває вітер, навколишні невисокі гори теж практично стоять безсніжні.
Изображение


За крайніми хатами перед туристами стає смерековою темною стіною хребет Кострича. Починається карпатський ліс, кут підйому зростає, мандрівники вперто йдуть догори, час від часу роблячи короткі паузи для відпочинку.
Изображение


З набором висоти снігу стає більше, десь з 1300 метрів він вже лежить на гілках смерек, створюючи зимову атмосферу, якої бракувало на початку походу.
Изображение


Гауптман дорогою розповідає захоплюючі пригоди зі свого атошного життя: про евакуацію підбитого гелікоптера з-під Донецька під обстрілами бойовиків, про засідки, міни. За розмовами і спогляданнями пейзажів, фотографуваннями непомітно минають дві з половиною години і група, досягнувши позначки у 1400 метрів над рівнем моря, пройшовши шість кілометрів від перевалу, досягає гірської полонини Веснарки. Полонина маленькою безлісою плямочкою, зусібіч оточена зеленим морем карпатських лісів, притулилася до західного схилу хребта Кострича. При виході з лісу на Веснарку за кількома темно-зеленими, невеликими гірськими пасмами відкрився величний вид на головний український хребет - Чорногору, яка своїми високими піками, вкритими сліпучо-білими снігами, торкалася сірого зимового неба, домінуючи над усім навколо.
Изображение
Изображение




В обличчя вдарив пронизливий вітер, від Чорногірського хребта потягнуло справжнім зимовим морозом, тож туристи чим швидше попрямували до краю полонини. Тут біля лісу як маленькі крапочки на фоні велетенських вершин головного хребта притулитись дві гуцульські споруди із засніженими дахами. Стая і кошара. Кошара - приміщення для утримання худоби, наповнена овечими какашками, стая - хата, в якій з травня по вересень на полонині живуть гуцули, що доглядають, охороняють і порають отару, довірену їм громадою села.
Изображение


З минулої осені життя тут завмерло, ватаги і худоба спустились з гір у села, колиби самотньо риплять на вітру дверима на іржавих старезних завісах. Вкрита снігом, оточена смерековим пралісом полонина дрімає до весни на фоні підпираючих блакитне небо сліпучо білих карпатських велетнів. Але того вечора колиба ненадовго ожила, в ній затріщала ватра, старі дерев’яні стіни наповнились благодатним теплом. Молодий, жвавий, моторний Тарзан взявся хвацько рубати дрова, йому допомагав Гауптман, Адам розпалював вогнище у курній хаті, Мокл і Брат пішли за дровами, Сусанін з допомогою навігатора знайшов джерело, сокирою розрубав кригу і набрав у казанок холодну джерельну воду. Командна робота принесла свої результати і незабаром над вогнищем весело булькала вода у казанку, віщуючи смачну теплу вечерю і гарячий чай. Мороз на дворі міцнішав, на гори впали передвечірні тіні, коли до колиби постукали. Два злегка замерзлих легіня, Валерій Присяжний з товарищем, які були вже другий день у горах і прийшли з хребта Кукул, попросились переночувати. Крук круку ока не виклює, турист туриста на морозі не залишить. Мандрівники люб’язно надали гостям двомісні нари у правому кутку кімнати, разом повечеряли, випили чай і до чаю, і приготувалися, підтримуючи минулорічну традицію, до перегляду на планшеті українського фільму про гори. Цього року їх вибором став «Захар Беркут» 1971 року, знятий за мотивами однойменної повісті Івана Франка. Гірське небо вкрили яскраві далекі сузір’я, на Свидовецькому хребті горіли вогники готелів Драгобрату, а туристи у старій, закопченій гуцульській колибі з іконами, на загубленій серед лісів гірській полонині, під тріск дров у багатті, раз за разом спорожнюючи рюмки чаю, дивилися, як Захар Беркут в епічній битві в карпатській ущелині переміг загарбників-монголів, втративши при цьому обох синів - Максима і Любомира...
Изображение
Изображение

Изображение






Гори

Перед світанком наступного дня подорожі у горах міцнішав мороз, сягнувши позначки -10 градусів. До -1 C похолоднішало під ранок і в колибі, у воді в казанку, що дрімав над згаслим вогнищем, з’явились крижані кристалики. О 6 годині надворі було темно, Брат і Сусанін ще мирно спали у своїх теплих зимових спальниках, продовжували відпочивати і хмельницькі легіні. Проте колиба потроху почала оживати ще о 3.30. Першим не витримав карпатського зимового холоду Мокл. Він може й спав би, але його спальник (розрахований на температуру +8 С), вже не грів могутнє тіло карпатського виживальника й марафонця. Вслід за Моклом прокинулись і один за одним стали виходити «до вітру» надвір Тарзан, Адам, Гауптман. Для них ці передсвітанкові години у холодних спальниках тягнулися дуже довго, як вічність...
О 6.00 Мокл, Тарзан, Адам і Гауптман стали з нелюдською силою і швидкістю рубати дрова, щоби зігрітися і розпалити багаття. Від шуму прокинулась решта мандрівників. Закип‘ятили воду на вогнищі, випили гарячого чаю, поїли, почали збиратися. Хмельничани вийшли перші, незабаром вирушили в подальші мандри і наші герої. Від колиби крутою стежкою вони піднялися на вкритий лісом хребет Кострича і попрямували в напрямку однойменної гори.
Изображение


Кострича це десятикілометрове гірське пасмо, що тягнеться від річки Прут до річки Чорний Черемош паралельно Чорногорі на відстані 3-4 кілометрів. Рай для фотографів та зимових мандрівників. Звідси відкриваються приголомшливі види на найвищі українські вершини. Через наближеність до автомобільної дороги Ворохта-Верховина, невелику висоту гір та наявність на Костричі кількох добрих колиб, придатних для зимової ночівлі, тут можна приємно, комфортно подорожувати взимку. Хребти Кострича і сусідній Кукул - класика українського зимового туризму, особливо для початківців.
Изображение

Изображение



З вершини гори Кукул (1586 м) групі відкрилась велична панорама зимового Чорногірського хребта. Небо вкрите сірими рваними хмарами, крізь них яскраве ранішнє зимове сонце освітлює сліпучо-білі сніжні чорногорські піки, які контрастують з низькими темно-зеленими хребтами поруч. За вершину Петроса зачепилась хмаринка, чітко видно плавні лінії Говерли, схожі на спину великого кита, що сплив з океанських глибин. Найвища українська вершина плавно перетікала у свого меншого двійника - Брескул (1911 м), трохи далі над хребтом підносилась гостра піраміда Туркула (1933 м), під яким, вкрите кількаметровим шаром криги і снігу, до весни дрімало озеро Несамовите. У розривах хмар час від часу виднівся загадковий Бребенескул (2035 м), проглядалися гострі скелі Ребри (2001 м). На кілька хвилин відкрився навіть маленький чорний квадратик обсерваторії на далекій стрімкій вершини Попа Івана Чорногірського, останній горі хребта...
Изображение

Изображение

Изображение

Изображение




Стежка, що з полонини різко збігла на вершину Кострича, потім плавно повела донизу через засніжені казкові смереки. Адам і Тарзан постійно відставали від решти групи, незважаючи на повільний темп ходи і неглибокий сніг, що лише інколи сягав глибини у 25-30 сантиметрів. Тарзан ставив на вершинах штатив із камерою, знімаючи slow motion film про плин часу у горах, Адам своїм великим ретро-апаратом, що дістався йому у спадок від дідо, знімкував пейзажі зимових Карпат. На великій полонині із незвичною для гір назвою Болота Сусанін завів групу вбік від маршруту, через що довелося коригувати трек і стрімко спускатися навпростець краєм ліса на стежку.
Изображение


Изображение

Изображение



У горах мандрівники переносяться у паралельну реальність. Повільно, з насолодою, ніби маленькі ковтки доброго червоного вина, тягнуться години. Часто не працює телефон, не турбують соцмережі, робота, щоденні турботи. За розмовами про життя, захоплення, роботу, пригоди непомітно пролітають кілометр за кілометром.
Изображение

Изображение

Изображение




За полониною Болота стежка пірнула у казковий, сонячний зимовий ліс, а потім, плавно обійшовши вкриту густим лісом вершину з незвичною назвою Хедя (Гедя), вивела на полонину Веснарку над селом Красник, на якій до схилу притулитись кілька кошар для худоби і курна колиба вівчарів. Надворі гарно, але холодно, дує пронизливий січневий вітер, тож туристи вирішують пообідати в середині колиби, заховавшись від морозу за її дерев’яними, чорними від кіптяви стінами. Незабаром на столі весело фирчить пальник, вправні руки нарізають ковбасу, хліб, цибулю, авокадо. Поївши, попивши кави, настрій і самопочуття мандрівників суттєво покращуються. З полонини стрімка, звивиста стежка за годину виводить до крайніх хатів села Красник і незабаром туристи завантажуються у бус гуцула Дмитра, що вчора підвозив їх до Кривопільського перевалу. Позаду за сьогоднішній день лишається 14 км незабутніх, вражаючих, мальовничих кострицьких стежок, попереду очікує гуцульська столиця - Верховина.
Изображение

Изображение

Изображение

Изображение

Изображение





Тіні забутих предків

Втомлені, змерзлі після зимової гірської подорожі тіла повільно опускаються в теплий карпатський чан з цілющими карпатськими травами. Чан парує, даруючи радість цивілізованого життя мандрівникам після двох днів гірських пригод. Тіло відпочиває, душа наповнюється в кого трав’яним чаєм, в кого пивом, в кого - добрим вином. Адаму стає настільки добре, що він голяком купається у стрімких, холодних водах Чорного Черемошу. При цьому околиці Верховини наповнює дикий бойовий клич польського жовніра...
Изображение


На вулиці Жаб‘євський Потік у Верховині, яка від Чорного Черемошу біжить догори, до Гринявських вершин, поміж сучасних готелів і котеджів стоїть стара, темна від часу, вкрита ґонтою стара хата. У ній протягом 1963-1964 років
жив під час зйомок фільму «Тіні забутих предків» режисер Сергій Параджанов. 39-ти річного вірменина послали у віддалений закуток України знімати запланований до сторічного ювілею Михайла Коцюбинського фільм про гуцулів. Мабуть, радянські партійні чиновники, враховуючи національність митця, думали, що з того всього вийде другорядний твір. Проте Параджанов дав собі слово до 40 років зняти свій шедевр. Проживши кілька днів у готелі в центрі Верховини і посварившись з адміністратором, Сергій Йосипович, після кількох днів пошуків, вирішив жити під час створення картини безпосередньо серед гуцулів, у хаті Петра Сорюка. Повністю занурившись у середовище, режисер вникав у найменші деталі гуцульського побуту (що готують і як їдять, як господарюють, спілкуються), вірувань, звичаїв. Підібрав харизматичних акторів різних національностей на головні ролі: гуцула Івана Миколайчука, росіянку Ларису Кадочникову, осетинку Тетяну Бестаєву, грузина Спартака Багашвілі. Для зйомок масових сцен у фільмі залучались місцеві мешканці в кількості 40 осіб в їх повсякденному одязі разом зі своїми домашніми тваринами та робочими знаряддями. В ті часи у місцевому колгоспі денна зарплата становила 80 копійок, натомість режисер Параджанов платив задіяним у масовці горцям щоденно від 5 до 10 радянських карбованців кожному, залежно від складності і витраченого часу. Не дивно, що до нього вишикувалися цілі черги гуцулів, охочих працювати за шалені гроші на роботі своєї мрії: грати самих себе у художньому фільмі!
Изображение
Изображение





Галина Коржук, гід Хати-Музею кінофільму «Тіні забутих предків», в часи зйомок була ще дівчинкою. Але вона добре пам’ятає харизматичного, вольового, по-кавказькі дуже емоційного режисера Параджанова. Пані Галя каже, що коли день зйомок проходив вдало, Сергій Параджанов аж світився від щастя, був надзвичайно лагідним і добрим. Якщо ж щось йшло не за планом, вірменський темперамент митця розкривався на повну, тож знімальна група, актори, масовка намагались не потрапити під гарячу руку майстра.
Параджанов у фільмі надзвичайно реалістично передав життя і побут гуцулів, проте є в картині і вигадані режисером моменти. Наприклад, знаменита сцена одруження Івана і Палагни, де молодятам вдягають на шию шлюбне ярмо як символ вічного поєднання двох доль. Нічого подібного у гуцульських звичаях не було і коли Сергій Йосипович задумав цей сюжет, господар хати, в якій він жив, Петро Сорюк, довго відмовляв майстра не робити це. Мовляв, така вигадка образить горців. Проте впертий Параджанов таки настояв на своєму.
Сергій Параджанов настільки хотів зробити свій фільм автентичним, що навіть озвучувати його запросив відібраних ним особисто гуцулів. Десятеро горців у традиційному одязі з трембітами поїхали з Верховини до Києва (тоді, у 1964 році, це була для гуцулів вражаюча подорож в інший, модерний світ), деякий час жили у квартирі Параджанова та ходили на кіностудію Довженка, де їх говірку та гру на музичних інструментах записували на професійному обладнанні.
Влітку 1965 року Параджанов і творча група зробили презентацію фільму у Верховині. На прем’єру картини з’їхалась гуцули з усього Верховинського району. Вони із завмиранням серця дивилися трагічну історію кохання українських Ромео і Джульєтти, яка розігрувалась на фоні їх рідних Карпат. Українські горці тепло прийняли фільм. Далі був успіх на світовій арені. Вірменин Параджанов, натхнений твором Михайла Коцюбинського, місцевими мешканцями та красою Карпат, зумів зняти шедевр про гуцулів, прославити їх на весь світ і привернути увагу до цього віддаленого закутка України.

Буковель

Подорож наших героїв мала ідею поєднати «три в одному». Після гірських пригод на хребті Кострича та культурної програми у Верховині настала черга третьої частини. Буковель. Цього року найбільший, найвідоміший український гірськолижний курорт буде відзначати свій ювілей - 20 років. Саме 20 років тому з відкриттям і початком роботи першого витягу на гору Буковель, яка розташована наприкінці донедавна глухого карпатського села - Поляниці, почалась історія лижного спорту у цих горах. В рік ювілею Буковель ставить рекорди і продовжує вражати. Рекорди відвідуваності, коли через локдаун в країні всі рвонули на гірськолижні курорти і 33 км дороги з Яремче до Буковелю перетворились на тригодинну (!!!) подорож автівкою, з яких дві з половиною години - це довгий корок довжиною п’ять кілометрів у Поляниці. А в цей час витяги і лижні траси перевповнені, адже тут одночасно катається більше 20000 лижників! Рекорди цін, коли знаменитий «компот від Шевченка», що коштував минулого року 50 грн, цього року коштує вже 70 грн, невелика порція картоплі з грибами - 138 грн, а найдешевший готель в безпосередній близькості до витягів (1 км) - мінімум 1500 грн за добу на двох зі сніданком.
Попри все це, якщо ви, як наші герої, встали о 6 ранку, швидко зібрались і поснідали, о 8.10 приїхали до Буковелю, взяли напрокат лижне спорядження, о 9.00 сіли на підйомник і поїхали далі від центру курорту, на найвіддаленіші та найскладніші для більшості лижників траси, 2-3 години спокійного, приємного, релаксуючого катання вам майже гарантовані.
Изображение
Изображение




Якщо пощастить, ви зможете зірвати легендарний ранковий незайманий «вельвет схилів» і при цьому вас навіть не зіб’є на шаленій швидкості якийсь захмелілий від глінтвейну «чайник». А потім, відкатавши три драйвові години, зробивши кільканадцять ( від 13 до 16) спусків з найкращих червоних і чорних трас Буковелю, ви прийдете на парковку за своєю автівкою, при цьому десять хвилин будете стояти перед входом до паркінгу, випускаючи з нього назовні десятки все нових і нових лижників, які щойно приїхали (в обід :-)))) і безперервним потоком пливуть до витягів.
Изображение

Изображение



Ви переодягнетесь, підете на майданчик вуличної торгівлі їжею неподалік від центру Буковелю, де ціни на харчування суттєво нижчі, ніж на лижних трасах. Відстоявши мінімум півгодини в черзі за хачапурі, пловом чи хот-догом, випивши кави чи гарячого глінтвейну, відчуєте легку втому від триденних пригод, потім сядете в автівку. І коли, нарешті, автівка, впевнено і рішуче керована рукою Брата, повезе ваші приємно зморені пригодами і лижами тіла додому, на виїзд з Буковелю, ви із здивуванням і задоволенням спостерігатимете безперервну вервечку автівок та автобусів, які їдуть і їдуть на Буковель (а точніше, стоять у велетенському кілька кілометровому корку). І в цей момент вам захочеться по-брежнєвські палко і гаряче розцілувати суворого, безкомпромісного, жорстокого Мокла. Мокла, якого всі готові були відгамселити ще вісім годин тому, коли він, як божевільний, щосили гримав у двері ваших готельних номерів та різко вмикав яскраве світло, вимагаючи негайно прокидатись, аби чим раніше виїхати кататись на лижах до Буковелю...
------------------------------------


Зарегистрирован: 29.08.2012
Посты: 2402
Откуда: Харьков



СообщениеВт янв 26, 2021 16:24 


Из-за нехватки времени не успел прочитать отчет, сделаю это позднее, но зато получил удовольствие, посмотрев фото. |#smile746|
Наверное, сам отчет тоже оставит хорошие впечатления
------------------------------------


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеВт янв 26, 2021 19:35 


Евгений 2012 писал(а):Из-за нехватки времени не успел прочитать отчет, сделаю это позднее, но зато получил удовольствие, посмотрев фото. |#smile746|
Наверное, сам отчет тоже оставит хорошие впечатления


Прочитайте, не пошкодуєте |#smile806| З погодою повезло, фото дійсно вийшли класні, атмосферні |#smile729|
------------------------------------


Зарегистрирован: 24.03.2013
Посты: 2711
Откуда: Откуда и все



СообщениеСр янв 27, 2021 12:05 


Отличный рассказ.

Что неприятно бросилось в глаза.
Карпатський Єті писал(а): Гауптман дорогою розповідає захоплюючі пригоди зі свого атошного життя: про евакуацію підбитого гелікоптера з-під Донецька під обстрілами бойовиків, про засідки, міни.

Какое разне восприятие войны у разных воинов!
Я и мои боевые побратымы не любим рассказывать всем о войне, тем более о тяжелых ее страницах. Это даже при том, что наши бывшие враги и поныне нас уважают.
А здесь так просто, по ходу, среди карпатских красот, рассказывать о тяжестях войны? Мы на таких смотрим с подозрением, со скепсисом и с неодобрением.

Карпатський Єті писал(а): 39-ти річного вірменина послали у віддалений закуток України знімати запланований до сторічного ювілею Михайла Коцюбинського фільм про гуцулів. Мабуть, радянські партійні чиновники, враховуючи національність митця, думали, що з того всього вийде другорядний твір.

К сожалению, тридцатилетнее внушение всего негативного о недавнем прошлом искажает мировозрение молодых. Это даже при том, что в те времена, по сравнению с нынешними, книг издавалось на украинском больше и произведений искусства в разных областях национальной культуры было несравненно больше.

Мало кто тогда захотел взять на себя съемки фильма, т.к. приуроченная к юбилею национальная тема мало кого интересовала. Хорошие мастера не хотели делать рядовую блеклую работу.
«Мы попробовали проследить эволюцию создания фильма: как книга Коцюбинского превращалась в фильм Параджанова. Все началось с двух телеграмм, которые дочка Коцюбинского, хранительница музея в Чернигове, отправила в Национальную оперу и на киностудию имени Довженко. Заявка на фильм шлялась по студии очень долго. Предполагалось, что фильм будет ставить Кавалеридзе, но он отказался, потому что был занят на другой картине.
И тогда кто-то сказал: отдайте фильм Параджанову, он очень любит этнику. Параджанов ухватился за него, потому что понял: это именно тот материал, посредством которого он сможет себя выразить, в котором созреет его творческий метод». https://rus.lb.ua/culture/2016/03/23/330929_teni_zabitih_predkov_anatomiya.html

Что особо отметилось о рассказе.
Радуют такие интеллектуальные рассказы. Хорошо, что не набегают противники «многа буков» и «мало полезной туристической конкретики».
Много оперируя в Сети, замечаешь деградацию восприятия, по сравнению с тем, как раньше обращался с информацией и с разными произведениями. Появляется желание читать быстро и поверхностно. Получать именно информацию, а не получать неторопливо удовольствие.
В такие моменты осознания откладываю чтение хороших тем на подходящее время и настрой.
Полезны и нужны рассказы в разных стилях подачи. Люблю разнообразие. А такие развлекательно-познавательные темы, как эта, позволяют не скатываться в банальщину сухих "отчетов" и украшают форум.
Благодарю.
_________________
Все мною сказанное - мое личное мнение, если не указано иное.
Мои рассказы о походах за 2015-19 гг., отсутствующие на данном форуме, размещены здесь
https://reibert.info/forums/puteshestvija.123/ Автор под ником Vik66.


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеПт янв 29, 2021 10:26 


Виктор66 писал(а):Отличный рассказ.

Что неприятно бросилось в глаза.
Карпатський Єті писал(а): Гауптман дорогою розповідає захоплюючі пригоди зі свого атошного життя: про евакуацію підбитого гелікоптера з-під Донецька під обстрілами бойовиків, про засідки, міни.

Какое разне восприятие войны у разных воинов!
Я и мои боевые побратымы не любим рассказывать всем о войне, тем более о тяжелых ее страницах. Это даже при том, что наши бывшие враги и поныне нас уважают.
А здесь так просто, по ходу, среди карпатских красот, рассказывать о тяжестях войны? Мы на таких смотрим с подозрением, со скепсисом и с неодобрением.

Карпатський Єті писал(а): 39-ти річного вірменина послали у віддалений закуток України знімати запланований до сторічного ювілею Михайла Коцюбинського фільм про гуцулів. Мабуть, радянські партійні чиновники, враховуючи національність митця, думали, що з того всього вийде другорядний твір.

К сожалению, тридцатилетнее внушение всего негативного о недавнем прошлом искажает мировозрение молодых. Это даже при том, что в те времена, по сравнению с нынешними, книг издавалось на украинском больше и произведений искусства в разных областях национальной культуры было несравненно больше.

Мало кто тогда захотел взять на себя съемки фильма, т.к. приуроченная к юбилею национальная тема мало кого интересовала. Хорошие мастера не хотели делать рядовую блеклую работу.
«Мы попробовали проследить эволюцию создания фильма: как книга Коцюбинского превращалась в фильм Параджанова. Все началось с двух телеграмм, которые дочка Коцюбинского, хранительница музея в Чернигове, отправила в Национальную оперу и на киностудию имени Довженко. Заявка на фильм шлялась по студии очень долго. Предполагалось, что фильм будет ставить Кавалеридзе, но он отказался, потому что был занят на другой картине.
И тогда кто-то сказал: отдайте фильм Параджанову, он очень любит этнику. Параджанов ухватился за него, потому что понял: это именно тот материал, посредством которого он сможет себя выразить, в котором созреет его творческий метод». https://rus.lb.ua/culture/2016/03/23/330929_teni_zabitih_predkov_anatomiya.html

Что особо отметилось о рассказе.
Радуют такие интеллектуальные рассказы. Хорошо, что не набегают противники «многа буков» и «мало полезной туристической конкретики».
Много оперируя в Сети, замечаешь деградацию восприятия, по сравнению с тем, как раньше обращался с информацией и с разными произведениями. Появляется желание читать быстро и поверхностно. Получать именно информацию, а не получать неторопливо удовольствие.
В такие моменты осознания откладываю чтение хороших тем на подходящее время и настрой.
Полезны и нужны рассказы в разных стилях подачи. Люблю разнообразие. А такие развлекательно-познавательные темы, как эта, позволяют не скатываться в банальщину сухих "отчетов" и украшают форум.
Благодарю.

Дякую, Вікторе, за високу оцінку моєї скромної творчості! |#smile805| Приємно спілкуватися з людиною, яка любить читати і отримує задоволення від розповідей про подорожі. На жаль і на цьому форумі, і на багатьох інших люди часто розміщують лише фото і кілька скупих речень про похід. А так хочеться відчути емоції людини під час пригод, глибше зрозуміти її. Я, до речі, із задоволенням читаю Ваші оповідання на форумі. Бачу, як грунтовно, детально, цікаво Ви описуєте свої походи, маршрути. І цікаво, і багато корисної інформації для себе можна отримати.
Щодо Вашого зауваження про розповіді учасника бойових дій. Насправді, можливо я некоректно це описав. Бо це нам, хлопцям, які не воювали, було цікаво почути про війну, про те, що робиться на сході України. І після багатьох наших вмовлянь Гауптман розповів про кілька бойових епізодів. Він не хвалився, просто виконував наше прохання. При цьому він чесно заявив, що йому було страшно і він радий, що повернувся живим з війни. Вихваляння, бравади точно в нього не було.


Зарегистрирован: 24.03.2013
Посты: 2711
Откуда: Откуда и все



СообщениеПт янв 29, 2021 14:25 


Карпатський Єті писал(а):...Приємно спілкуватися з людиною, яка любить читати і отримує задоволення від розповідей про подорожі. На жаль і на цьому форумі, і на багатьох інших люди часто розміщують лише фото і кілька скупих речень про похід. А так хочеться відчути емоції людини під час пригод, глибше зрозуміти її. ...

Надеюсь, рассказчиков на форуме будет больше и разных, особенно разносторонних.
_________________
Все мною сказанное - мое личное мнение, если не указано иное.
Мои рассказы о походах за 2015-19 гг., отсутствующие на данном форуме, размещены здесь
https://reibert.info/forums/puteshestvija.123/ Автор под ником Vik66.


Зарегистрирован: 29.08.2012
Посты: 2402
Откуда: Харьков



СообщениеВс янв 31, 2021 14:09 


Карпатський Єті писал(а):
Евгений 2012 писал(а):Из-за нехватки времени не успел прочитать отчет, сделаю это позднее, но зато получил удовольствие, посмотрев фото. |#smile746|
Наверное, сам отчет тоже оставит хорошие впечатления


Прочитайте, не пошкодуєте |#smile806| З погодою повезло, фото дійсно вийшли класні, атмосферні |#smile729|


Теперь получил полное удовольствие от отчета. Описание + фото = атмосферно, как вы выразились.
Времени на создание отчета, наверное, ушло много, но оно того стоило |#smile746|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеПн фев 01, 2021 18:48 


Евгений 2012 писал(а):
Карпатський Єті писал(а):
Евгений 2012 писал(а):Из-за нехватки времени не успел прочитать отчет, сделаю это позднее, но зато получил удовольствие, посмотрев фото. |#smile746|
Наверное, сам отчет тоже оставит хорошие впечатления


Прочитайте, не пошкодуєте |#smile806| З погодою повезло, фото дійсно вийшли класні, атмосферні |#smile729|


Теперь получил полное удовольствие от отчета. Описание + фото = атмосферно, как вы выразились.
Времени на создание отчета, наверное, ушло много, но оно того стоило |#smile746|


Радий, що Вам сподобалось оповідання. |#smile614| Тим більше приємно це чути від одного з ветеранів цього форуму. |#smile729| Для мене кожен похід - пригода, до якої довго готуюсь, із задоволеннням планую маршрут, потім кайфую під час самого походу. Ну і, звісно, намагаюсь якнайкраще передати емоції подорожі, мої враження, цікаві моменти після повернення з гір. Дійсно, витрачаю на таке оповідання кілька днів. Це чималий шмат роботи - все згадати, придумати сюжет, описати, перевірити на помилки, підібрати вдалі фото. Отримую задоволення і від цього процесу та сподіваюсь, що комусь буде цікаво прочитати. А може і корисну інформацію хтось з туристів отримає з моїх звітів про походи.


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 20.03.2016
Посты: 227
Откуда: смт.Ружин Житомир. обл.



СообщениеВт фев 02, 2021 10:17 


Дуже цікаво, чекаю нових звітів...
_________________
Сергій


Зарегистрирован: 12.09.2014
Посты: 15
Откуда: Київ



СообщениеСр фев 17, 2021 14:27 



Изображение

Буквально вчора був у тих місцинах. Стартував так само, а маршрут пролягав якраз навпроти вашого (Ворохта-Говерла-Петрос-Ясіня). Важко добрати слів або світлин, щоб описати всю велич і красу наших Карпат... Тому з великим задоволенням почитав вашу оповідку, коли натрапив на неї перед своєю поїздкою. Як на мене, дуже не вистачає таких лагідних душевних історій, особливо взимку оце як зараз.
Лісові брати шлють Гауптману палкий привіт!
|#smile714|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 28.04.2016
Посты: 598
Откуда: Черкаси



СообщениеЧт фев 18, 2021 17:00 


Лайтовий такий маршрутик, чисто відпочити. Ходив колись там, коли снігу було по яйки, ото було трішки важкувато.


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеЧт фев 18, 2021 18:20 


shpion писал(а):Лайтовий такий маршрутик, чисто відпочити. Ходив колись там, коли снігу було по яйки, ото було трішки важкувато.

Дійсно, зі снігом нам повезло. Його було небагато, якраз, щоби прокайфувати від походу та отримати задоволення |#smile714|


Аватара пользователя

Зарегистрирован: 03.05.2015
Посты: 39
Откуда: Місто Луцьк (Волинь моя, краса моя)



СообщениеПт фев 19, 2021 10:04 


vds писал(а):


Буквально вчора був у тих місцинах. Стартував так само, а маршрут пролягав якраз навпроти вашого (Ворохта-Говерла-Петрос-Ясіня). Важко добрати слів або світлин, щоб описати всю велич і красу наших Карпат... Тому з великим задоволенням почитав вашу оповідку, коли натрапив на неї перед своєю поїздкою. Як на мене, дуже не вистачає таких лагідних душевних історій, особливо взимку оце як зараз.
Лісові брати шлють Гауптману палкий привіт!
|#smile714|

Дякую, буду намагатись після кожного походу ділитися з читачами форуму своїми емоціями і враженнями про гори. Оскільки Вам та ще деяким читачам моє оповідання сподобалось - отже, пишу недаремно. Гауптману вітання обов’язково передам. Він взагалі то авіатор, служить у 16 бригаді армійської авіації, що в місті Броди Львівської області. А ще Гауптман миротворець зі стажем, двічі по півроку був з миротворчою місією ООН у Конго.
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  • Страница 1 из 1

Быстрый ответ
Имя пользователя:
Заголовок:
Сообщение:

Смайлики
|#smile805| |#smile807| |#smile806| |#smile24| |#smile706| |#smile709| |#smile710| |#smile714| |#smile715| |#smile718| |#smile722| |#smile725| |#smile726| |#smile728| |#smile729| |#smile735| |#smile737| |#smile739| |#smile748| |#smile766| |#smile746| |#smile749| |#smile772| |#smile773| |#smile615| |#smile614| |#smile612| |#smile606| |#smile603| |#smile602| |#smile792| |#smile785| |#smile784| |#smile780| |#smile778| |#smile701| |#smile703| |#smile716| |#smile740| |#smile752| |#smile757| |#smile761| |#smile764| |#smile765| |#smile770|
Ещё смайлики…
Добавить изображения
Advanced BBCode Box 3: Страница помощи   Жирный текст Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст Верхний индекс Нижний индекс Горизонтальная линия Выравнивание по левому краю Выравнивание по центру Выравнивание по правому краю Маркированный список Нумерованный список Элемент списка
Код Цитата Спойлер Скрытие от гостей Вставить текст не касающийся темы (оффтоп) Ссылка на Web адрес Вставить Email адрес Вставка в сообщение ссылки на IMG изображение Вставить иконку Вставить слово поиска Вставить ссылку на BBvideo видео ABBC3_YOUTUBE_OLD Вставить Видео с Youtube
Цвет шрифта
Вопрос
Сколько глаз было у Мао Цзэдуна? (Введите ответ цифрами):
Этот вопрос предназначен для предотвращения автоматической отправки форм спам-ботами.
   

 Похожие темы   Ответы   Просмотры   Последнее сообщение 
Зимний хребет Кострича
podorognik » Пт дек 15, 2017 17:12

в форуме Отчеты о походах, путешествиях, отдыхе в Карпатах

4

1190

Пт дек 22, 2017 10:58

podorognik Перейти к последнему сообщению

Доброволець 2021
VVYV » Ср фев 10, 2021 17:19

в форуме Поиск попутчиков в походы и путешествия по Украине

0

296

Ср фев 10, 2021 17:19

VVYV Перейти к последнему сообщению

Новий 2021 рік в Карпатах
Білий Ведмідь » Вт дек 01, 2020 10:51

в форуме Поиск попутчиков в Карпаты (походы, путешествия, отдых)

7

1132

Пн янв 11, 2021 18:42

Андрюха стр Перейти к последнему сообщению



Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей


Вы можете начинать темы
Вы можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  

По любым общим вопросам работы сайта и форума пишите: info@eurotourist.club
Коммерческие вопросы (размещение рекламы, предложение услуг): reklama@eurotourist.club





При перепечатке или использовании любых материалов с сайта, гиперссылка на http://eurotourist.club обязательна

  Copyright © 1998-2021 Eurotourist